Процедури
Loading

Процедури

Хворим доволі часто доводиться робити ті чи інші процедури.

Банки
фізично діють на шкіру, впливають на кровопос­тачання тканин та органів, що знаходяться під цими ділян­ками шкіри, покращують розсмоктування запалень, змен­шують біль. Банки ставлять на грудну клітку справа спере­ду, на спину та поперек.

Не можна ставити банки на хребет, на область серця, на молочні залози у жінок.

Зазвичай ставлять від 10 до 20 банок в лежачому положенні хворого. Перед застосуванням банки ретельно миють гарячою водою, витирають насухо, перевіряють цілість країв та кладуть біля ліжка хворого. На металевий стрижень завдовжки 12-15 сантиметрів намотують гігроскопічну вату, несильно змочують її легкозаймистою рідиною (спиртом, ефіром тощо). Щоб не обпекти хворого, струшують зайву рідину з тампона і тільки потім підпалюють її.
Якщо шкіра вкрита волоссям, його голять, шкіру обмивають теплою водою та змащують вазеліном або іншим жиром, щоб краї банки щільно прилягли до поверхні тіла і не було опіку. Банку тримають недалеко від тіла хворого лівою рукою, а правою на короткий час вводять в банку підпалений тампон, після чого швидко приставляють її до тіла. За рахунок утворення в банці розрідженого повітря в неї втягується шкіра, і банка міцно прикріпляється до тіла. Тримати банки потрібно 15-20 хвилин. Якщо банки постав­лені добре, під ними з'являється темна пляма - синець. Хворого потрібно добре вкрити.
Щоб зняти банку, не завдавши болю, однією рукою злегка відхиліть її убік, а пальцями другої притисніть шкіру з протилеж­ного боку біля краю банки. Після зняття банок витирають ва­зелін, тепло вдягають хворого, вкривають його ковдрою. Після процедури хворий повинен полежати не менше ЗО хвилин.

Банковий масаж
- локальне подразнення шкіри спини в ділянці потужної рефлексогенної зони за допомогою ма­сажу з розрідженим повітрям.
Поставте банку і, не відриваючи, поводіть нею вгору і вниз протягом 5 хвилин по черзі справа і зліва від хребта. Рухи по­винні бути плавними, ніжними. Особливо подобається ця процедура дітям, які називають її «черепашкою». Коли банку знімете, шкіру на місці масажу злегка розітріть, одягніть хворому бавовняну білизну. Гуляти після цієї процедури не вар­то. Через півгодини змініть білизну, оскільки хворий потіє.
Для виконання цієї процедури потрібні певні навички, тому вчитися треба на дорослих.

Ванни
- водні процедури, які можуть застосовуватись з гігієнічною, лікувальною та профілактичною метою. Вони можуть бути загальними, коли у воду занурюється все тіло, та місцевими - при зануренні частини тіла.
За температурою ванни поділяються на холодні (нижче 20°С), прохолодні (до 30°С), індиферентні (34-36°С), теплі (до 38°С) та гарячі (вище 39°С). Тривалість ванн 15-20 хви­лин. Холодні ванни діють як загальнотонізуючі, теплі та індиферентні - як заспокійливі, вони сприяють нормалізації судинного тонусу, покращують сон, гарячі -підвищують обмін речовин, посилюють потовиділення.
Під час прийому ванни у приміщенні повинно бути 25°С.
Гігієнічні ванни проводять при температурі води 36-38°С. Ванну заповнюють водою до половини об'єму, хворого обережно поміщають у ванну, щоб вода вкривала 2/3 тіла. Ділянка серця повинна бути вільною від води.

Якщо хворий слабкий і не може самостійно вимитись, його треба помити, починаючи з голови, шиї, тулуба, доб­ре промивати місця, де накопичується бруд, піт та можуть бути попрілості (під молочними залозами у жінок, пахвові та пахові складки, проміжки між пальцями).
Після ванни хворому необхідно допомогти вийти з неї, на­сухо витерти тіло теплим рушником або простирадлом, до­помогти вдягнутися в чисту білизну та супроводити в ліжко.
Лікувальні ванни в домашніх умовах роблять тільки за призначенням лікаря.

Водолікування (гідротерапія)
- застосування води з лікувальною та профілактичною метою.
Закутування застосовують з метою заспокоєння нерво­вої системи при безсонні, гіпертонічній хворобі 1-2-ої стадії, неврозах. При лихоманці воно знижує жар та може викликати інтенсивне потовиділення.
Хворого роздягають, без білизни вкладають на кушетку, попередньо поклавши теплу ковдру та вологе простирад­ло, потім закутують його спочатку в простирадло, а потім у ковдру на 10-15 хвилин. На курс 15-20 процедур щоденно або через день.
Купання є одним із видів загартовування. Тривалість ку­пання у відкритих водоймах залежить від температури повітря та води. Починається з 4-5 хвилин, поступово до­водять час до 15-20 хвилин. Не рекомендується купатися менш ніж через 1 годину після їди.
Обливання застосовується як процедура для загар­товування, а також при функціональних захворюваннях нервової та серцево-судинної систем. 2-3 відрами води повільно обливайте хворого, тримаючи відро на рівні пле­чей так, щоб вода рівномірно стікала по задній та передній поверхнях тіла, потім енергійно розітріть зігрітим грубим простирадлом або махровим рушником.
Процедуру проводять щоденно або через день упро­довж 2-3 хвилин, поступово знижуючи температуру води з 34-35°С при кожному наступному обливанні на 1-2°С та доводять її до 20-22°С. Курс 16-20 процедур.
Обливання можна робити й холодною водою. Для цьо­го відро холодної води потрібно раптово вилити на голову.

Такі обливання можна проводити вдома у ванній або на­дворі за будь-якої погоди - влітку на траві, взимку на снігу.
Обмивання застосовують для загартовування здорових та для підвищення резистентності неважких хворих. Для обми­вання в тазу з водою змочують губку або махровий рушник, віджимають та швидко обмивають оголену людину, яка сидить на табуретці. Спереду починають з грудної клітки, а ззаду - з потилиці. Процедуру повторюють двічі-тричі, після чого тіло ретельно розтирають грубим простирадлом до почервоніння шкіри, закутують у підігріте простирадло та ковдру і вкладають у ліжко. Починають з температури 32-30°С з поступовим зни­женням до 20°С. Загальне число процедур 15-20.
Обтирання - освіжаюча та тонізуюча процедура. Хворо­го закутують вологим простирадлом, розтирають до відчуття тепла, потім простирадло знімають, обливають тіло водою та ретельно обтирають його махровим рушни­ком або простирадлом. Починають процедуру з темпера­тури води 32-30°С, поступово знижуючи її до 18-20°С. Тривалість процедури 3-5 хвилин, проводять щоденно, всього 20-30 процедур.

Гірчичники
застосовують при запаленнях верхніх ди­хальних шляхів, легенів та бронхів, гіпертонічній хворобі, болю в області серця. Застосування гірчиці зумовлене дією гірчичної олії, яка подразнює шкіру та розширює кро­воносні судини.
Придатний до використання гірчичник повинен мати гос­трий запах гірчичної олії та не повинен осипатися. Ставити гірчичники можна на всі ділянки тіла. Перед застосуванням гірчичник змочують у теплій воді (не вище 35°С), струшують та прикладають до шкіри гірчицею вниз на 10-15хвилин. При підвищеній чутливості шкіри необхідно покласти під гірчичник змочений у воді клаптик цигаркового паперу, а зверху сал­фетку або рушник. Якщо гірчичник поставлено правильно, з'являється почервоніння шкіри та відчуття жару. Після того, як зняли гірчичники, шкіру промивають теплою водою, вити­рають насухо, хворого вдягають та добре вкривають.

Не можна ставити гірчичники при захворюваннях шкіри та кровотечах.

На одне і те ж місце ставити гірчичник не рекомен-дується'лщоб не викликати пігментацію шкіри. При підви­щеній чутливості шкіри, якщо гірчичники ставляться надов­го, можуть виникнути опіки. В таких випадках гірчичники ставлять на тонкий папір, але ні в якому разі не на газету.
Гірчичники можна виготовити самому. Змішайте по одній столовій ложці сухої гірчиці та пшеничного борошна і, постійно помішуючи, доливайте гарячу (45-50°С) воду до отримання рівномірної кашки; дайте їй постояти ЗО хвилин до утворення ефірної олії. Кашку не дуже товстим шаром (0,5 см) нанесіть на подвійний шар марлі або ганчірку, на­крийте зверху другим шаром марлі або паперу і викорис­товуйте за призначенням, закріпивши пов'язкою. Ці гірчичники значно міцніші аптечних, тому їх слід своєчасно знімати для попередження опіків.
При захворюванні верхніх дихальних шляхів, а також при гіпертонії застосовують гарячі гірчичні ванни для ніг (температура води 50°С, концентрація гірчиці 50 грамів на відро води, тривалість ванни 20-30 хвилин).
Після процедури сполосніть ноги хворого теплою во­дою, добре витріть їх. Після такої ванни бажано прилягти.

Гірчичне обгортання:
1 столову ложку сухої гірчиці розвести в 0,5 л води, збовтати та змочити великий кла­поть тканини (рушник, простирадло), добре віджати та об­горнути відповідну ділянку тіла. Зверху накладають про­стирадло або ковдру.

Грілка
- всім добре відомий засіб для розсмоктування запальних процесів, зігрівання тіла, знеболення. Гумову грілку наливають на 3/4 об'єму, стискають її, щоб випустити повітря, добре прикручують пробку. Для перевірки на герме­тичність переверніть грілку пробкою вниз, після чого насухо витріть, загорніть у рушник і, переконавшись, що вона не надто гаряча, покладіть хворому. Для запобігання пігментації можна змастити шкіру під грілкою вазеліном або жиром.
Дуже гарячу грілку спочатку кладуть на ковдру, під про­стирадло і, нарешті, на шкіру. Тримають грілку до остиган­ня. Ослаблені та важко хворі не завжди швидко реагують на теплове подразнення, тому у них грілка може викликати опіки. Будьте особливо уважними, якщо хворий непритом­ний: потрібно постійно перевіряти ступінь нагрівання шкіри та положення грілки.
Замість водяної можна користуватися (з перервами) електричною грілкою, ступінь нагріву якої регулюється реостатом.

Не можна застосовувати грілку при запальних процесах у черевній порожнині, пухлинах, кровотечах, у перші години після забою.

Інгаляції
. Інгаляцією називається введення в дихальні шляхи дрібно розпиленого лікарського розчину в суміші з водяною парою або повітрям. Існує велика кількість інгаля­торів промислового виготовлення в тому числі і для до­машнього використання.
Хворий сідає перед інгалятором так, щоб трубка знахо­дилася на рівні його рота, і ротом вдихає потрібну суміш. Тривалість інгаляції 5-7 хвилин.
За відсутності інгалятора можна скористатися чайни­ком, в який заливають 2-3 склянки потрібного розчину, відвару лікарських трав тощо. Чайник ставлять на вогонь. Коли вода в чайнику закипить, із його носика виділятиметь­ся пара, якою хворий дихає точнісінько так, як з інгалятора. Аби запобігти опіку шкіри обличчя, на носик чайника вдяга­ють розтруб із щільного паперу і дихають через нього.
До сумішей можна додавати різні рослинні екстракти, ефірні олії. У цьому разі температуру води можна знизити до 60-80°С, оскільки їх випаровування починається саме при таких температурах, що зменшує небезпеку опіків.
Дітям можна проводити інгаляції під наглядом дорос­лих з дво-трирічного віку. Для цього слід чайник наповнити на третину відваром лікарських трав, на носик чайника надіти соску з відрізаним кінцем або гумову трубку, через яку дитина має дихати. Для дітей віком до трьох років інга­ляції можна проводити за допомогою відкритих резерву­арів з нагрітою водою - каструль, мисок тощо, для збільшення кількості пару над каструлею можна тримати парасольку. Це ж можна порадити і дорослим.

При хворобах носа та навколоносових пазух вдих і ви­дих треба робити носом, без напруження. При захворю­ванні глотки, гортані, трахеї та бронхів після вдиху слід за­тримати дихання до 2 секунд, після чого зробити видих.
Не можна проводити інгаляції одразу після їди, оскільки в цей час спостерігається підвищена збудливість слизової оболонки. Після інгаляції доцільно відпочити 20-40 хвилин.

Інгаляції протипоказані під час гострих гнійних процесів, набряку слизової оболонки, у разі серцево-судинної недостатності, активних форм туберкульозу легенів та гортані, схильності до кровотечі.

Очисні клізми
застосовують для очищення нижніх відділів кишечника від калових мас та газів при затримці випорожнення, підготовці до рентгенологічних, ультразву­кових обстежень, перед операціями, абортами тощо.

Не можна ставити клізми при запальних процесах у ділянці заднього проходу, геморої з кровотечею, пухлинах прямої кишки з розпадом, шлунковій та кишковій кровотечі, гострому болю в животі.

Для постановки очисної клізми необхідно мати кружку Есмарха, клейонку, таз, підкладне судно.
Хворого вкладають на лівий бік та ближче до краю ліжка, або на спину. Під сідниці підкладають клейонку так, щоб її вільний край опускався у таз.
У кружку Есмарха наливають 1 -1,5 л води кімнатної тем­ператури, піднімають її вгору та опускають наконечник униз, щоб випустити повітря з невеликою кількістю води, закри­вають кран на гумовій трубці. Перевіряють, чи не розбитий наконечник, змащують його вазеліном. Розвівши сідниці хворого, легкими обертальними рухами вводять наконеч­ник у задньопрохідний отвір. Перші 3-4 см вводять у на­прямку пупка, потім ще на 5-6 см паралельно куприку. Якщо зустрічають перешкоду, то наконечник витягують на 1-2 см і відкривають кран. Кружку Есмарха тримають на висоті 1-1,5 м, і вода під тиском надходить у товстий кишечник. Залишають на дні трохи води, щоб у кишечник не потрапило повітря, закривають кран, який регулює надходження во­ди, та виймають наконечник.
Бажано, щоб хворий утримав воду протягом 10 хвилин. Для цього він повинен лежати на спині та глибоко дихати.
Дітям у віці до трьох років клізму роблять гумовим бало­ном (грушею). Немовлятам вводять 50-100 мл, дітям від 1 до 5 років 150-300 мл, 6-14-річним дітям - 300-700 мл. При застосуванні груші в неї набирають воду, наконечник змащують олією або вазеліном.
Дитину вкладають на лівий бік, ноги притискають до жи­вота, спина повинна бути повернута до того, хто робить клізму, дитину необхідно покласти на клейонку. Із груші ви­пускають повітря, доки не з'явиться вода. Наконечник м'яко вводять у задньопрохідний отвір на глибину 3-7 см. Повільно вводять необхідну кількість рідини. Якщо при введені наконечника виникає перепона або дитина відчує біль, не можна застосовувати силу, необхідно змінити на­прям наконечника. Зазвичай вода вводиться легко. Грушу виймають стисненою, після чого сідниці на деякий час сти­скують для попередження витікання води.
Після клізми дитину кладуть на спину, дають їй полежа­ти 10 хвилин, а потім садять на горщик.

Компреси
належать до одного з видів відволікаючої терапії. Вони застосовуються для розсмоктування місцевих запальних процесів шкіри, підшкірної жирової клітковини та більш глибоких тканин.
Зігріваючий компрес викликає тривале розширення кровоносних судин, що сприяє приливу крові до певного місця, зменшенню болю та розсмоктуванню запального процесу. Його можна ставити на будьяку ділянку тіла і не можна застосовувати при захворюваннях шкіри.
Зігріваючий компрес складається із 3 шарів:
1) шматка чистої щільної, але м'якої та гігроскопічної тканини, який змбчують у рідині кімнатної температури і добре віджимають;
2) клейонки або вощаного паперу;
3) вати. Кожен наступний шар повинен на 2 см виступати за попередній. Підготований у такий спосіб компрес акуратно прикладають до ділянки тіла так, щоб вологий шар щільно прилягав до шкіри, й інші з надлишком прикривали його. Потім компрес ретельно прибинтовують і закріплюють пов'язку теп­лим шерстяним шарфом або хусткою.
Замість цієї громіздкої процедури приготування ком­пресів можна скористатися памперсами або жіночими прокладками, які просто змочують у відповідному розчині та прикладать до потрібної ділянки тіла.
Тривалість компресу - 12 годин. Для попередження подразнення шкіри місце дії компресу при його зміні про­тирають теплою водою, спиртом, обтирають м'яким руш­ником та роблять перерву на 2 години. Для нового компре­су необхідно брати новий матеріал.
Для компресів можуть застосовуватися вода, слабкий розчин оцту (1 чайна ложка на 0,5 л води), горілка, одеко­лон, спирт, наполовину розведений водою. Якщо з'яви­лась висипка, шкіру притрушують тальком, пудрою.
Якщо після накладання компресу хворий відчуває оз­ноб, це означає, що клейонка чи вата не повністю прикри­ває марлю або компрес погано прибинтований. У цих ви­падках рідина при доступі повітря посилено випаровується та викликає не зігрівання, а охолодження шкіри. Тому ком­прес слід накладати дуже ретельно, виконуючи зазначені правила.
Якщо зігріваючий компрес накладено на велику поверх­ню, хворі повинні лежати. Горілчані та спиртові компреси швидко випаровуються й висихають, тому їх слід частіше міняти. Оскільки такі компреси можуть викликати подраз­нення шкіри, застосовувати їх тривалий час не бажано.
Холодні компреси (примочки) застосовують при забої, травмах, кровотечах, підвищенні температури. Вони вик­ликають місцеве охолодження та звуження кровоносних судин, зменшують кровонаповнення та біль. Для холодно­го компресу беруть шматок марлі або полотна, складають у кілька шарів, змочують холодною водою, віджимають та прикладають до потрібної ділянки на 2-3 хвилини, доки компрес не зігріється, після чого його замінюють новим.
Гарячі компреси (припарки) сприяють швидкому роз­смоктуванню запальних вогнищ та справляють знеболю­вальний ефект. Щільну тканину змочують гарячою водою (50-60°С) та прикладають до тіла. Зверху накладають клейонку та товсту, краще шерстяну, тканину. Замість тканини можна покласти на клейонку грілку. Міняють гарячий компрес через кожних 10-15 хвилин.

Пузир з льодом
або холодною водою застосовують при кровотечах, травмах, опіках. Під впливом холоду суди­ни шкіри та підшкірної клітковини звужуються, в результаті чого знижується чутливість периферійних нервів та змен­шується набряк тканин.
Для місцевого охолодження використовують спеціальні гумові пузирі з широким горлом, які наповнюють кусочками льоду із холодильника або снігом. Пузир або грілку загорну­ти в рушник та покласти на потрібну ділянку на 20-30 хвилин з проміжками в 10-15 хвилин. Замість пузиря можна скори­статися поліетиленовим пакетом, щільно його зав'язавши.

Пульс
- це коливання стінки судини поштовхами, вик­ликаними рухом крові завдяки роботі серця. Досліджують пульс в місцях, де артерії розташовані поверхнево і до­ступні для безпосереднього прощупування.
Прийнято прощупувати пульс на променевій артерії. Рука хворого повинна лежати вільно, щоб напруження м'язів та сухожиль не заважало прощупуванню. Кисть лю­дини вільно захоплюють правою рукою в області промене-зап'ясткового суглоба, великий палець розташований з ліктьового боку, а вказівний, середній та безіменний - з променевого: безпосередньо на променевій артерії біля основи великого пальця хворого.
Треба нащупати пульсуючу артерію та злегка притисну­ти її. Сильно стискати артерію не варто, оскільки під тис­ком пульсова хвиля може зникнути; не варто також прощу­пувати пульс одним пальцем, оскільки в ньому пульсує власна артерія, і це може призвести до помилки.
У дітей раннього віку можуть виникнути труднощі, тоді необхідно виміряти частоту пульсу в ділянці скроні трохи вище зовнішнього краю надбрівної дуги або на сонній чи стегновій (у верхній третині стегна) артеріях.
Пульс характеризується частотою, ритмом, напругою та наповненням.
Частота пульсу в нормі становить 60-80 за хвилину, підрахунок пульсових ударів необхідно проводити протя­гом не менш ніж ЗО секунд, отриману цифру помножитина 2. Якщо пульс неритмічний, підраховують його упро­довж 1 хвилини.
Напруга пульсу визначається силою, якої треба доклас­ти для припинення пульсації, і свідчить про величину артеріального тиску.
Наповнення пульсу складається з його висоти та поча­сти з напруги і свідчить про діяльність серцевого м'язу.

Розтирання
проводять різними мазями, кремами, спеціальними сумішами для розтирань. Руки того, хто ро­бить розтирання, повинні бути теплими. На одну руку на­лити або покласти засіб для розтирання. Починати обе­режно погладжувати хворе місце вгору протягом 10-20 хвилин, при сильних болях 5 хвилин. Слідкувати за наявністю на руці маси, яка втирається, щоб не торкатися хворих місць сухою рукою. При відсутності на руці мазі брати нову порцію. Після процедури хворе місце необхідно тепло закутати, щоб не застудити.

Термометрія
. Температура тіла здорової людини постійна з невеликими коливаннями в ранішні та вечірні години (36-37°С). Вранішня температура на кілька деся­тих градуса нижча за вечірню. Вважають, що вона не по­винна перевищувати 37°С.
Перед вимірюванням температури термометр струшу­ють так, щоб ртуть знаходилась на відмітці нижче 35°С. Перш ніж поміряти температуру, хворому слід оглянути па­хвову впадину та насухо витерти її.
Термометр треба покласти так, щоб ртутний резервуар з усіх боків дотикався до тіла в самій глибині пахвової впа­дини та не зміщувався протягом всього часу вимірювання. Тривалість вимірювання не менше 10 хвилин. Між термо­метром і тілом не повинна потрапляти білизна. Кволим хворим треба притримувати руку. Дуже ослабленим хво­рим можна міряти температуру у прямій кишці, де вона бу­де на 0,5-1 градус вищою.
Дітям міряють температуру в паховій складці. Для цьо­го ногу дитини трішки згинають в тазостегновому суглобі так, щоб термометр знаходився у складці шкіри, яка утво­рилася при цьому.

Не міряйте температуру одразу після сну, бігу або інших фізичних вправ чи навантажень - показання можуть бути неправильними. Доведено, що під час фізичного наванта­ження, після їди температура підвищується.

Газовивідну трубку
частіше застосовують у дітей ран­нього віку. Перед введенням газовивідної трубки ставлять очисну клізму. Газовивідну трубку змащують вазеліновою олією, вводять якомога вище в пряму кишку, але не докла­даючи сили. Залишають трубку на 20-30 хвилин. Через 3-4 години цю процедуру можна повторити.

Промивання шлунка
вдома зазвичай роблять так зва­ним «ресторанним» способом. Дають випити 1 -1,5 л теплої води, якщо не виникає блювота, шпателем або кінчиком ложки подразнюють корінь язика та задню стінку глотки, доки не з'явиться блювота.

Не можна промивати шлунок при гострому болю в черевній порожнині, отруєнні кислотами або лугами.

Матеріал для лабораторних обстежень
забирають у чи­стий сухий посуд. Краще напередодні обдати його окропом.
Для клінічного аналізу сечі необхідно зібрати 100 мл першої ранкової порції. Перед збором сечі слід обов'язко­во підмитися теплою водою з милом, щоб забезпечити до­стовірність аналізу.
Певні труднощі виникають із збором сечі в немовлят. Хлопчикам з цією метою можна прикріпити лейкопласти­рем до шкіри флакончик чи колбу з широким горлом. Дівчаткам можна підкласти ватку, яку після сечовиділення віджати чистими руками в баночку. Можна також покласти дівчинку на круг, обтягнутий клейонкою, під нього постави­ти посуд, наприклад, тарілку. Дівчатам підліткового віку не можна збирати сечу за 3 дні до менструації, під час менст­руації і 3 дні після неї. Доставити матеріал в лабораторію потрібно не пізніше ЗО хвилин після взяття.
Збір калу зазвичай проводять для визначення наяв­ності яєць глистів. Необхідно забирати матеріал із чистого горщика із різних місць, не менш ніж із трьох. До­ставляти в лабораторію краще не пізніше ЗО хвилин з моменту взяття.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: