Діабет
Loading

Діабет

Цукровий діабет - захворювання, зумовлене порушенням обміну вуглеводів, а також протеїнів та жирів унаслідок порушення функції підшлункової залози

У здоровому організмі завдяки дії гормону підшлунко­вої залози - інсуліну вуглеводи, що надходять з їжею, пе­ретворюються на різновид цукру - глюкозу, яка може зра­зу ж згорати, забезпечуючи організм теплом та енергією, або ж накопичуватись у вигляді глікогену для подальшого використання. У хворого на діабет виробляється недостатня кількість інсуліну, внаслідок чого глюкоза не за­своюється організмом, а накопичується у великій кількості в крові, а звідти виводиться нирками в сечу.
Одночасно порушується і водний обмін, внаслідок чого тканини не можуть утримувати воду і вода також у великій кількості виводиться нирками.
У більшості випадків причина діабету невідома. Значення мають спадковість, автоімунні та судинні порушення, ожиріння, фізичні та психічні травми, вірусні інфекції. Серед факторів виникнення діабету називають панкреатит або запалення підшлункової залози та видалення підшлун­кової залози хірургічним шляхом. Деякі лікарські препара­ти знижують ефективність дії інсуліну.
Діабет існує двох типів. Перший - інсулінозалежний -розвивається в тому випадку, коли підшлункова залоза зовсім не виробляє або виробляє недостатньо інсуліну. Це найважча форма, вражає близько 10% хворих на діабет. Виникає, як правило, у ранньому віці - до 40 років, хоча може з'явитись і пізніше. Починається така форма зазви­чай раптово і швидко прогресує. В таких випадках засто­совується інсулін не менше одного разу на добу.
Другий - інсулінонезалежний - розвивається внаслідок повільного або недостатнього вироблення інсуліну, а також у результаті погіршення засвоєння глюкози крові. Такий тип діабету з'являється у зрілому віці, він легше і повільніше прогресує. Контролюється за допомогою дієти, зменшення ваги та фізичних вправ. Деякі хворі потребують прийому інсуліну або цукрознижувальних препаратів.
Характерні симптоми діабету: часте сечовиділення, яке супроводжується жагою і вживанням великої кількості рідини, втрата ваги, швидка втомлюваність, слабість, роздратування, нудота, неконтрольований потяг до їжі, особливо солодкої. Для дорослих характерні часті інфекції шкіри, ясен, сечовидільної системи, біль та судоми в ногах, млявість, сонливість, порушення зору, повільне загою­вання порізів, свербіж зовнішніх статевих органів.
Унаслідок порушення білкового та жирового обміну в організмі накопичуються отруйні речовини, що може при­звести до важкого ускладнення - діабетичної коми, тобто самоотруєння організму.

Діабет
- досить поширене захворювання, на нього в Україні страждає близько 2% населення. Та ще значна частина людей не знає про свою хворобу, і вважається, що насправді їх удвічі більше. Діабет розвивається здебільшого в серед­ньому та похилому віці.
Багато хворих на діабет можна зустріти серед людей з надлишком ваги. У багатьох ознаки діабету приховані, і визначити його можна лише за допомогою спеціального тесту на толерантність до глюкози. Адже вчасно виявивши діабет, можна уникнути багатьох ускладнень.
Ускладнень діабету дуже багато. Практично немає органа або системи, які б тією чи іншою мірою не страждали.
Особливо чутливі хворі на діабет до захворювань серця та кровоносних судин. Хвороба коронарних судин розви­вається у таких хворих утричі частіше, ніж у здорових. Діабетики також більш схильні до розвитку важкого атеро­склерозу нижніх кінцівок, особливо при тривалості захво­рювання понад 10 років.
Гангрена стоп може виникнути при ураженні кровонос­них судин або в результаті інфікування. Невеликі пухирі, ранки або синці гояться доволі довго.
Діабет може викликати погіршення зору, можливі не­значні безболісні крововиливи із капілярів сітківки, а також часткове помутніння зору. Окрім того, хворі на діабет знач­но більше схильні до розвитку глаукоми та катаракти. Такі хворі повинні відвідувати офтальмолога щороку.
Діабетики схильні до ураження нирок, тому вкрай не­обхідно робити аналізи сечі. Постійна присутність в сечі протеїну вказує на ознаки діабетичної нефропатії (захворю­вання нирок), яка при недостатньому лікуванні може швид­ко прогресувати та призвести до ниркової недостатності.
Якщо надмір глюкози потрапляє до нервових клітин, може розвинутися діабетична невропатія - нервове пору­шення, яке характеризується онімінням, відчуттям жару і почуттям поколювання на шкірі, дзвоном у вухах та по­слабленням рефлексів.
Можливі також м'язові проблеми (атрофія м'язів). У чоловіків-діабетиків часто порушується потенція.
Вагітність наражає жінку на особливий ризик у зв'язку з можливими ускладненнями. Відмічаються значні коливання вмісту цукру в крові, можуть наростати проблеми із зором та нирками. У них більша схильність до багатовод­ності, підвищення тиску, викиднів.
Діти у матерів-діабетиків народжуються, як правило, крупнішими, ніж зазвичай.
Кращий спосіб від таких ускладнень - ретельний лікарський нагляд у фахівців упродовж усього терміну вагітності. Необхідно часто робити аналізи крові, вчасно ко­ригувати дозу ліків, а також бути стриманим у харчуванні. При діабеті надзвичайно вразливі до інфекції ступні ніг, і тому догляд за ними набуває особливого значення. Ушкод-
I ження нервів підвищує ризик виникнення наривів або ! інших ран, які можуть залишатись непоміченими. Слід проводити постійну профілактику грибкових інфекцій, оскільки вони стають «вікном» для проникнення більш серйозних інфекцій.
3 метою профілактики інфікування стоп при діабеті і мийте ноги щодня в теплій воді з м'яким милом і промокайте сухим м'яким рушником, не тріть їх. Після миття і і уважно обстежте ноги - чи немає на них почервоніння, ран і або тріщин. Для пом'якшення шкіри п'ят і підйому стопи, крім міжпальцевих ділянок, використовуйте невелику
кількість зволожуючого лосьйону. Носіть зручне взуття на низьких підборах. Міняйте взуття протягом дня. Носіть і шкарпетки із.бавовни. Не ходіть босоніж, уникайте взуття з
відкритим носком, а також гумових підошов, оскільки вони перешкоджають достатній вентиляції. Нігті підстригайте по прямій, не закруглюйте кінчиків. Не зрізайте самотужки ,! мозолів, краще звернутись до фахівця.
Якщо упродовж 10 днів не розпочато лікування інфекції на пальцях стоп, то вона може поширитись на кістки і суглоби, і тоді не обійтись без хірургічного втручання. Серйозні інфекції можуть призвести до гангрени з наступною ампутацією.
Для лікування діабету застосовується інсулін або пероральні (які приймають через рот) цукрознижувальні таблетки.
Ін'єкції інсуліну забезпечують речовиною, яка відсутня в організмі хворого. В останні роки з'явилися напівавтомати для введення інсуліну у вигляді шприц-ручок. Вони особливо зручні при лікуванні дітей.

Деякі хворі обмежуються однією ін'єкцією, більшість потребує двох-трьох. Кращим місцем для ін'єкції є живіт, при самостійному лікуванні ін'єкції роблять у стегно, за до­помогою іншої людини можна колоти у верхню частину ру­ки або верхню частину сідниці. Намагайтеся міняти місце ін'єкцій. Не робіть ін'єкцій в одне і те ж місце частіше, ніж один раз на три тижні, а відстань між черговими ін'єкціями повинна бути близько 4 сантиметрів.
Користуватись одноразовим шприцом можна до 10-15 разів. Для цього потрібно голку після використання занурити в 70% спирт, а потім помістити її у ковпачок до наступного застосування. Це дозволяє якоюсь мірою за­ощадити кошти.
Застосування інсуліну вимагає дотримання режиму харчу­вання, їсти потрібно залежно від дії інсуліну. Не можна відкла­дати або пропускати прийом їжі. Збільшується частота при­йому їжі до 6 разів на добу та вживання вуглеводів за рахунок чорного хліба, картоплі та каш. Це робиться задля того, щоб не допустити зниження цукру в крові внаслідок дії інсуліну нижче 3,3 ммоль/л, що може викликати важке ускладнення діабету - гіпоглікемію. Ін'єкції слід робити в один і той же час.
Пероральні замінники інсуліну ефективні лише тоді, коли деяка частина підшлункової залози здатна функціонувати, тобто вони стимулюють залозу виділяти інсулін, а тканини організму стають більш чутливі до дії інсуліну, по­кращується засвоювання глюкози в організмі. Ці препара­ти не застосовуються при першому типі діабету.
Якщо ви або член вашої сім'ї хворі на діабет, то ви завжди повинні бути напоготові стосовно двох протилеж­них станів: гіпоглікемічної та діабетичної ком.

Гіпоглікемічна реакція
може виникати як при першо­му, так і при другому типі діабету. Розвивається внаслідок передозування інсуліну або пероральних засобів. Така ре­акція може статися, якщо ви пропустили який-небудь при­йом їжі, що призвело до того, що у вашому організмі вия­вився надлишок інсуліну. Іноді гіпоглікемія розвивається як наслідок більш інтенсивних, ніж звичайно, фізичних вправ, або ж ви передозували інсулін чи пероральні ліки.
У хворого може виникнути відчуття голоду, запаморо­чення, можливе прискорення дихання, воно може бути неглибоким; шкіра стає блідою, вологою; в поведінці відміча­ються зміни настрою та збентеження.
Слабку реакцію можна зняти, прийнявши дві чайні ложки цукру, столову ложку меду, будь-що солодке, що є у вас на даний момент. Тому хворі на діабет завжди повинні мати при собі що-небудь солодке - цукерки, кусочки цукру тощо.
При сильній реакції, коли хворий непритомний, не­обхідно внутрівенно ввести глюкозу.

Діабетична кома
(кетоацидоз) розвивається тільки при діабеті першого типу. Кетоацидоз може виникнути внаслідок недостатнього введення інсуліну, стресу, хворо­би, нещасного випадку, хірургічної операції.
Кетоацидоз розвивається повільно - протягом 8-24 годин. На ранніх стадіях можуть спостерігатися спрага, поліурія (виділення великої кількості сечі), нудота, блюво­та, біль у шлунку. Потім відчувається млявість, сонливість, із рота чути запах ацетону. Може настати кома. У таких ви­падках необхідна госпіталізація.
При коматозному стані хворому на діабет ні в якому разі не можна вводити інсулін, оскільки відрізнити діабетичну кому від гіпоглікемічної іноді буває важко, а введення інсуліну може ще більше знизити рівень глюкози в крові та призвести до незворотних змін.
Часто критичні стани у діабетиків можуть сприйматися як алкогольне сп'яніння. Тому при собі обов'язково треба мати картку хворого на діабет.
Хворі на цукровий діабет повинні регулярно контролювати вміст цукру в крові та сечі. З метою самоконтролю це можна робити і вдома за допомогою спеціальних тестів. Особливого значення такому контролю слід надавати при діабеті першого типу.
Важливо при діабеті дотримуватись дієти, яка передбачає фізіологічні норми білків, жирів, вуглеводів та вітамінів, виключення легко засвоюваних вуглеводів. Діабет тісно пов'язаний з ожирінням, тому потрібно обмежити вживан­ня кількості калорій.
Як замінники цукру при діабеті вживають фруктозу, сорбіт та ксиліт по ЗО г на день, останні два мають жовчогінні власти­вості, їх можна вживати на фоні стійкої компенсації діабету, а після використання протягом одного місяця зробити перерву на один місяць. Систематичне вживання цих препаратів по­над ЗО г на добу може призвести до збільшення в організмі молочної кислоти і сприяти прогресуванню діабетичних ускладнень - катаракти, нейропатії (ушкодження нервів), ангіопатії (ушкодження судин).
Слід також зазначити, що всі вони містять певну кількість калорій, і це треба враховувати при харчуванні.
До підсолоджувачів, які не містять калорій, належать сахарин, цикламат, цюклі, ацесульфам калій та аспартам (нутра-світ, кандерез).
Сахарин у 300-500 разів солодший за цукор, макси­мальна доза на добу 5 мг/кг маси тіла. Не рекомен­дується дітям, вагітним, при важких захворюваннях печінки та нирок.
Цикламат у ЗО разів солодший за цукор, використо­вується переважно для виготовлення спеціальних про­дуктів для хворих на цукровий діабет.
Цюклі - комбінований препарат цикламату з сахари­ном, 1 таблетка дорівнює 1 чайній ложці цукру.
Ацесульфам-калій у 130-200 разів солодший за цукор, доза на добу не більше 15 мг/кг маси тіла, обмежують його кількість при порушенні функції нирок, а також при захво­рюваннях, при яких забороняється приймати препарати із вмістом калію.
Аспартам у 20 разів солодший за цукор, 1 таблетка дорівнює 1 чайній ложці цукру, вживати не більше 4-6 таб­леток на день.
Хоча негативної дії цих препаратів не виявлено, проте вживати їх вагітним, жінкам, які годують немовлят, при за­хворюванні печінки та нирок не рекомендується.
Всі замінники цукру можна вживати за доброї компенсації цукрового діабету, регулярного контролю цукру крові та сечі.
Лікування діабету має бути таким, щоб забезпечити його компенсацію, тільки в такому разі зменшується ймовірність серйозних ускладнень. Існує кілька критеріїв компенсації діабету. Наводимо найважливіші з них. (Див. таблицю).
Чим гірша компенсація діабету, тим вищий ризик розвитку ускладнень діабету та серцево-судинних захворювань і тим швидше вам необхідно змінити режим і раціон харчування та спосіб життя.

При недостатній компенсації діабетикам слід вживати комплекс вітамінів групи В.
Сім'ї з хворими на діабет дітьми стикаються з особливими проблемами. Діти, як правило, страждають на пер­ший тип діабету та вимагають пильного нагляду і щоденно­го введення інсуліну.
Часто батьки, які вперше довідалися про хворобу дитини, впадають у паніку, почуваються винними та безпорадними. Але винуватити їм себе немає в чому. Просто потрібно усвідо­мити, що вони стають на довгу, важку дорогу, яка вимагає ба­гато терпіння. Необхідно подолати страх, всіляко підтримува­ти дитину та стати помічником лікаря, який лікує вашу дитину.
По-перше, батькам необхідно всебічно вивчити цю хво­робу, стати для дитини начебто особистим лікарем-ендокринологом.

Компенсація діабету


По-друге, взяти на озброєння найкращі методи боротьби з нею - дієтотерапію, інсулінотерапію та раціональні фізичні навантаження (користуючись ними, багато діабе­тиків роками успішно уникають всіляких ускладнень). І, на­решті, створити в сім'ї сприятливу психологічну атмосфе­ру: з повагою і тактом ставитися до дитини, не провокува­ти її ненавмисними діями та вчинками (не їсти при дитині солодкого тощо). Батьки, близькі і самі діти-діабетики по­винні перейнятися рятівною думкою, переконати себе: цу­кровий діабет - не хвороба, а спосіб життя.
Якщо з п'яти-шести років навчити дитину правильно харчуватися, вправами та рухомими іграми підтримувати фізичну форму - вона виросте нормальною, повноцінною людиною. В іншому разі ще до двадцяти п'яти років така людина стане інвалідом.
На жаль, підлітки іноді можуть не дотримуватись режиму, вони часто намагаються бути, як однолітки. Деякі батьки надмірно опікають своїх хворих на діабет дітей і навіть коли не треба роблять із них інвалідів. Дуже бажано, щоб дитина, хвора на діабет, могла навчитись опікувати себе якомога раніше. Деякі діти можуть уже в п'яти-шестирічно-му віці самі вести записи, а в 10 років більшість із них са­мостійно можуть робити ін'єкції.
Скептично поставтеся до запевнень екстрасенсів, цілителів та всякого роду гіпнотизерів про те, що вони знають способи виліковування діабету. Справа в тому, що іноді після виявлення інсулінозалежного цукрового діабе­ту настає короткочасна ремісія - «медовий місяць», коли хворий може жити без інсуліну. І якщо в цей період звер­нутися до «знахаря», то може здатися, що знайдено той самий рятівний шлях. Насправді це всього лише спеку­ляція. Фактів виліковування цукрового діабету подібними засобами немає. І залишається сподіватись, як і раніше, на препарати, що знижують цукор, сувору дієту та фізич­ну активність - обов'язкові та єдині поки що засоби.
Допомагає попередити ускладнення при обох типах діабету рефлексотерапія. Відомі випадки, коли мануальна терапія допомагає полегшити перебіг захворювання, а широке застосування психотерапії дає шанс подолати свої комплекси, активно змінювати спосіб життя.

При цукровому діабеті, особливо на фоні захворювань органів шлунково-кишкового тракту, печінки або жовчних шляхів, використовують мінеральні води («Поляна Квасова», «Слов'янська», «Боржомі», «Миргородська» тощо). Воду приймають по 1 склянці тричі на день, час прийому залежить від стану секреторної функції шлунково-кишкового тракту.
Діабетики часто вводять у свій раціон трави. Відомо близько 150 видів трав, які знижують цукор крові. Для інсулінонезалежних пацієнтів вони мають стимулюючий характер, можуть замінити таблетки, діють без побічних ефектів та м'якше. Але для інсулінозалежних вони втрача­ють своє значення.
Основні шляхи профілактики діабету зводяться до раціонального харчування та включення до режиму регулярних фізичних вправ. Цих правил особливо суворо слід дотримуватися людям з факторами ризику. Так, у людей з помірним ступенем ожиріння ймовірність захворювання на діабет збільшується в 4 рази, з різко вираженим ожи­рінням - у ЗО разів. Вища захворюваність на діабет серед людей похилого віку.
При несприятливій спадковості, патологічній вагітності, при народженні дітей з великою масою тіла, при атеросклерозі необхідно регулярно проводити проби на толе­рантність до глюкози для виявлення прихованих форм та своєчасного попередження явного діабету.
Слід зазначити, що особливо небезпечним є вживання в їжу великої кількості солодощів. Так, вживання щоденно до 1 л солодких газованих напоїв (лимонад, кола, фанта тощо) протягом року майже на 100% «гарантує» розвиток через 20 років діабету.

Засоби народної медицини при лікуванні діабету


* 20 г сухого подрібненого листя суниці заварити склянкою окропу, кип'ятити 5-10 хвилин, настояти 2 години, пити по 1 ст. ложці тричі на день. Можна також вживати сік ягід суниці по 4-6 ст. ложок на день.
* 10 листочків лаврового листу залити 3 склянками окропу, настояти 2-3 години, пити по 1/2 склянки тричі на день.
* 1 чайну ложку сухого подрібненого листя чорниці заварити склянкою окропу, настояти ЗО хвилин, процідити, пити по 1/3 склянки тричі на день. Ягоди чорниці корисні при діабеті в будь-якому вигляді.
* 1 ст. ложку суміші із 20 г листя чорниці, 20 г кореня кульбаби лікарської, 20 г листя кропиви дводомної заварити склянкою окропу, настояти 1 годину, вживати по 1 /2 склянки тричі на день до їди.
* 50 г листя чорниці, 20 г листя кропиви дводомної, 20 г листя бузини чорної змішати, 1 ст. ложку суміші заварити склянкою окропу, кип'ятити 5-10 хвилин, настояти ЗО хвилин, процідити, випити 150 мл відвару протягом дня.
* 25 г листя чорниці, 25 г кореня лопуха змішати, 1 ст. ложку суміші заварити склянкою окропу, настояти ЗО хвилин, процідити, пити по 1 ст. ложці 3-4 рази на день до прийому їжі.
* 10 г листя горіха волоського, 20 г листя шовковиці, 15 г трави кропиви дводомної, 15 г трави м'яти перцевої змішати, 1 ст. ложку суміші залити склянкою окропу, кип'ятити 5 хвилин, настояти 2 години, процідити, вжи­вати по 1 /4 склянки тричі на день.
* 35 г лушпиння квасолі звичайної, 45 г кореня цикорію дикого, 25 г коренів з кореневищами синюхи блакитної, 40 г трави вересу звичайного змішати, 1 -2 ст. ложки суміші за­лити склянкою окропу, кип'ятити 5 хвилин, настояти 2 го­дини, вживати по 50 мл тричі на день за ЗО хвилин до їди. Знижують цукор соки деяких овочів, ягід та фруктів. їх можна пити у чистому вигляді або розводити водою 1:1. Спочатку вживають 1 /4-1/3 склянки за 30-40 хвилин до їди. Якщо сік нормально переноситься, дозу збільшують до склян­ки. Рекомендується сік бульб свіжої картоплі, сік білокачан­ної капусти, сік із свіжих плодів малини, кизилу, груші. Знижу­ють цукор також салат городній, горох, люцерна, топінамбур.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: