Нирок та сечовивідних шляхів захворювання
Loading

Нирок та сечовивідних шляхів захворювання


Зверніться до лікаря, якщо ви відчуваєте будь-який із цих симптомів: опухання рук і ніг, високу температуру, яка не має пояснення, хронічну втомлюваність, набряки навко­ло очей, особливо у дітей, біль у попереку, під ребрами, пекучий біль при сечовиділенні, а також збільшення часто­ти сечовиділення, зміну кольору сечі до темної, каламутної з ознаками крові.

Проте порушення роботи нирок може перебігати безсимптомно і виявлятись лише під час медичних оглядів.
Нирки розташовані по обидва боки хребта під реберним каркасом, виробляють сечу і виводять продукти життєдіяльності організму (відходи, шлаки), регулюють вміст рідини та хімічних речовин. Існує багато факторіє, здатних впливати на функцію нирок.
Одним із поширених захворювань є гломерулонефрит або нефрит. Він виникає внаслідок перенесених інфекцій верхніх дихальних шляхів, ангін, скарлатини тощо. Частіше гломерулонефрит зустрічається у дітей до 7 років, може бути гострим та хронічним. Останній здебільшого буває наслідком гострого процесу. Основні симптоми хвороби -набряки, артеріальна гіпертонія та зміни в сечі.
Підступність хронічного гломерулонефриту полягає у його безсимптомності або малосимптомності, у відсутності у хворих скарг, з якими вони могли б звернутися до лікаря. Це буває як при першому виявленні захворювання, так і при по­дальшому його перебігу, тому хворі часто нехтують порада­ми лікаря щодо режиму, дієти, контрольних обстежень.
Наявність запального процесу з часом призводить до порушення функції нирок, обмеження їх видільної функції, здатності до регуляції водно-сольового обміну, артеріаль­ного тиску, підтримки кровотворення тощо. Це у свою чер­гу призводить до виникнення ниркової недостатності, і на відповідному етапі доводиться вдаватися до застосування апарату «штучна нирка», до пересадки нирки.
Постільний режим, правильне харчування та препара­ти, призначені лікарем, дозволяють вилікувати гострий процес майже у всіх дітей та у більшості дорослих. Лікуван­ня займає кілька місяців.
При хронічному гломерулонефриті режим хворих по­винен бути полегшеним: із виключенням тяжкої фізичної праці, нічних змін, праці на відкритому повітрі, незалеж­но від пори року. Хворим слід уникати стоячої роботи, роботи в гарячих та холодних цехах, на підприємствах із шкідливими умовами. Дієта передбачає обмеження солі, м'ясних, рибних відварів, уникнення зловживання жирами тваринного походження, білкової їжі. За наяв­ності набряків доводиться контролювати водний ба­ланс, іноді вилучати сіль із харчового раціону; приймати сечогінні препарати - тільки за рекомендацією лікаря. Загострення процесу вимагає активного лікування у стаціонарі. Велике значення має постійний контроль ар­теріального тиску, оскільки його підвищення зі свого бо­ку призводить до прискорення прогресування гломеру­лонефриту.
Профілактика хронічного гломерулонефриту обмежена. Окрім загальновідомих рекомендацій щодо здорового способу життя (режим, харчування, загартовування ор­ганізму тощо), особливу увагу слід звернути на не­обхідність усунення вогнищ хронічної інфекції, алергічних реакцій, перехолоджень, перегрівів. З метою раннього ви­явлення необхідно обов'язково робити аналіз сечі після гострих інфекцій (ангіна, грип тощо), після щеплень, алергічних реакцій, ретельно лікувати гострий гломеруло­нефрит, адже він виліковний.

Ддоповненням до лікування гломерулонефриту можуть стати засоби народної медицини.

* 1 ст. ложку чорниці залити склянкою окропу, довести до кипіння, охолодити, процідити, вживати по чверті склян­ки 3-4 рази на день.
* 2 ст. ложки суміші ягід, гілочок та листя малини або ягід залити склянкою окропу, довести до кипіння, настояти 1 годину, пити по півсклянки за 20 хвилин до їди.
* 1 ст. ложку листя та кори молодих гілочок терну залити 1,5 склянки окропу, настояти 10 хвилин, процідити, пити по півсклянки 3-5 разів на день.
* 10 г листя суниці лісової, 10 г листя кропиви дводомної, 20 г листя берези, 50 г насіння льону залити склянкою ок­ропу, кип'ятити на малому вогні ЗО хвилин, процідити, приймати по 1-2 склянки в день до їди.
* Змішати 10 г листя смородини чорної, 10 г листя берези, 10 г шишок хмелю, 20 г листя мучниці звичайної, 20 г ли­стя подорожника великого, 20 г листя брусниці, ЗО г лис­тя кропиви дводомної, 40 г плодів шипшини, 60 г плодів суниці лісової; 5-6 г суміші залити 500 мл окропу, варити на водяній бані ЗО хвилин, процідити, вживати теплим по 150 мл тричі на день за півгодини до їди.
* Слід уникати польового хвоща, березових бруньок, ялівцю.

Нефроз
або нефротичний синдром здебільшого вражає дітей віком від 1 до 6 років. Він може розвинутися як при за­хворюванні нирок, так і внаслідок інших захворювань (рев­матизм, ревматоїдний артрит, діабет, туберку- льоз, хронічні гнійні захворювання легенів тощо). Основна ознака -сильні набряки, з сечею виділяється велика кількість білка.
Своєчасне лікування, призначене лікарем, може бути сприятливим у 80% випадків. Проте часто можуть виника­ти рецидиви, тому необхідний регулярний контроль.

Інфекції сечовивідних шляхів
виникають внаслідок інфікування сечового міхура, сечівника та інших ділянок се­човипускального тракту.
Вони можуть бути як явними, так і малосимптомними. У такому разі недуга має прихований перебіг і проявляється з початком статевого життя у підлітків. Пізніше інфекції сечо­вих шляхів загострюються нерідко під час вагітності. У старшому віці вони перебігають у вигляді хронічних циститу (переважно у жінок) та простатиту (у чоловіків).
Інфекція сечовивідних шляхів може розвинутися внаслідок виникнення перешкод проходження сечі, напри­клад, звужених сечовивідних шляхах як аномалії при народ­женні або ушкодження навколишніх тканин під час пологів у жінок. До інших причин відносять пухлини, які здавлюють се­чові шляхи, а також камені в нирках.
Коли сеча застоюється в сечовому міхурі, мікроби, які за­звичай є в організмі, починають швидко розмножуватись і розвивається запалення. Інфекції сечовивідних шляхів, як правило, вражають нирки, сечовий міхур та сечові протоки. Зазвичай у дітей ці процеси відбуваються одночасно. У більшості випадків вони не порушують функції нирок, проте в окремих випадках можуть призвести до серйозного уражен­ня ниркової тканини з виникненням ниркової недостатності.

Запалення сечового міхура - цистит. Найбільш поширений симптом - часте сечовиділення з пекучим болем. Інфекція може супроводжуватись болями над лобком та в попереку, підвищенням температури. У сечі може бути кров.
У дітей може спостерігатися тільки підвищення темпера­тури, а у немовлят можливі блювота та пронос. У доросліших взагалі може не бути ніяких симптомів, а діагноз встанов­люється тільки за аналізом сечі.
У жінок через анатомічні особливості (короткий сечівник) це захворювання зустрічається частіше, ніж у чоловіків.
Діагноз встановлюється з допомогою аналізу сечі та посіву її на мікрофлору. Аналіз у разі захворювання вияв­ляє підвищення вмісту лейкоцитів та мікробів.
Якщо цистит не лікувати, то запалення може пошири­тись на одну або обидві нирки, викликати нефрит, пієлоне­фрит та розвиток ниркової недостатності.

Пієлонефрит
- інфекційно-запальний процес, який вра­жає нирку, - найпоширеніше урологічне захворювання. За­пальний процес може бути викликаний мікробами, які жи­вуть в організмі людини або в навколишньому середовищі.
Здебільшого джерелом інфекції стають патологічні во­гнища, які помітно або непомітно тліють в організмі. Це мо­же бути фурункул, панарицій, пульпіт, ангіна. Гнійна інфекція із цих джерел з потоком крові потрапляє в нирку. Але є й інший шлях - висхідний із запаленого сечового міхура, нижніх сечовивідних шляхів та статевих органів.
Проникнення мікробів у нирку не завжди призводить до розвитку гнійно-запального процесу. Здорові нирки з та­кою інтервенцією справляються легко. Інша ситуація вини­кає при ослабленні захисних можливостей нирок та само­го організму. Відомо, що хронічні недуги - цукровий діабет, холецистит, виразкова хвороба, коліт, а також перене­сені інфекційні хвороби, переохолодження, перевтома, авітаміноз послаблюють імунологічну реактивність. Тоді людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.
Окрім того, викликають схильність до пієлонефриту порушення відтоку сечі через сечовивідні шляхи. Тому се­ред факторів ризику варто назвати і сечокам'яну хворобу, і звуження сечовода та уретри, і аденому передміхурової залози.
За такою ж схемою розвивається пієлонефрит під час вагітності, коли з ростом плода та зміщенням матки здав­люється сечовід, зазвичай правий, і порушується відтік сечі.
Хронічний пієлонефрит може тліти непомітно. Але в періоди загострень температура тіла підвищується до 40 градусів, починається озноб такої сили, що ліжко здри­гається. З'являється біль у попереку. Загострення зміню­ються полегшеннями, але вранці хворий почуває слабість, дискомфорт.
Якщо поставитися до свого стану легковажно і не поча­ти своєчасно лікуватись, пієлонефрит може обернутися грізними ускладненнями: від гнійничкових ушкоджень ни­рок до хронічної ниркової недостатності та артеріальної гіпертонії.
При лікуванні необхідний постільний режим, перебу­вання в теплі, їжа з обмеженням гострих приправ. Пийте

багато води або соків, особливо корисні сік журавлини та брусниці. Уникайте чаю, кави, алкогольних напоїв, вони можуть подразнювати сечові шляхи.
Лікування інфекцій сечовивідних шляхів провадиться під суворим контролем лікаря. Ні в якому разі не вживайте на власний розсуд антибіотики. Це може призвести до утворен­ня стійких штамів мікроорганізмів з одного боку, а окрім того нищить кишкову флору та провокує важкі дисбактеріози.
Згідно з результатами аналізів лікар призначить вам ан­тибактеріальну терапію, протизапальні та діуретичні засоби.
Особливу проблему становить інфекція сечових шляхів у вагітних, оскільки застосовувати антибіотики в перші три місяці вагітності не можна: це може призвести до розвитку вроджених вад плода. Іноді при наявності перепон до ви­току сечі може знадобитися хірургічне втручання.
За відсутності ниркової недостатності та поза періода­ми загострення можна пройти курс санаторно-курортного лікування та застосовувати мінеральні води малої міне­ралізації ("Нафтуся", "Слов'янська", "Нарзан", "Боржомі", "Лужанська", "Поляна", "Свалява").
Для профілактики інфекцій сечових шляхів навчайте дівчаток підтиратись після випорожнення кишечнику в на­прямку від піхви до прямої кишки, а не навпаки. Регулярно обмивайте статеві органи, дотримуйтесь правил особис­тої гігієни, своєчасно лікуйте запальні захворювання, уни­кайте переохолоджень, частого вживання консервованих і надмірно солоних продуктів.

Народні засоби для лікування інфекцій сечових шляхів

* Корисно вживати соки груші, кавуна, огіркової трави.
* 2 ст. ложки подрібнених коренів шипшини залити склянкою окропу, кип'ятити 15 хвилин, настояти 2 годи­ни, процідити, пити по півсклянки 4 рази на день до їди.
* 2 чайні ложки листя брусниці залити склянкою окропу, кип'ятити 15 хвилин, охолодити, процідити, випити за день невеликими ковтками.
* 2 ст. ложки трави хвоща польового залити 1 л води, кип'ятити 10 хвилин, настояти, закутавши, процідити, вживати по склянці двічі-тричі на день.
* 1 ст. ложку трави мучниці звичайної залити склянкою води, кип'ятити на малому вогні 10 хвилин, настояти 4 години, процідити, вживати по 1 ст. ложці 3-4 рази на день після їди.
* 1 ст. ложку подрібненої трави вересу звичайного зали­ти склянкою окропу, настояти ЗО хвилин, процідити, пи­ти по півсклянки 4 рази на день за ЗО хвилин до їди.
* 1 ст. ложку суміші трав хвоща польового та ромашки лікарської залити склянкою окропу, настояти ЗО хвилин, процідити, пити по 3 склянки в день свіжоприготованим.
* Взяти по 25 г ягід ялівцю, листя берези та коренів кульбаби лікарської, залити склянкою окропу, настоя­ти ЗО хвилин, процідити, вживати по 1 ст. ложці тричі на день до їди.
* 10 г насіння петрушки городньої, 40 г листя мучниці звичайної, 10 г трави чистотілу звичайного змішати; 1 ст. ложку суміші залити склянкою холодної води, на­стояти 6 годин, варити 7-10 хвилин, процідити, випити невеликими ковтками протягом дня.
* Взяти 3 частини плодів горобини та 1 частину трави брусниці; 1 ст. ложку суміші залити склянкою окропу, на­стояти 3-4 години на плиті, процідити, пити по півсклян­ки з 1 чайною ложкою меду 3-4 рази на день за ЗО хви­лин до їди.
* 5 частин листя мучниці звичайної, 3 частини бруньок берези білої, 5 частин трави хвоща польового змішати; З ст. ложки суміші залити в термосі 0,5 л крутого окро­пу, настояти в термосі 6-10 годин, випити за 3 прийоми протягом дня за 20-30 хвилин до їди.
* При хронічному перебігу фітотерапевтичні засоби вжи­вають по 3-4 тижні з повторенням через 2-3 тижні. Кра­ще - зі зміною рецептурного збору.
* Для сидячих ванн використовуються у зборах або ок­ремо трави: календула, листя берези, листя чорної смородини, ромашка, фіалка, хвощ польовий, чеб­рець, чистотіл, шавлія, евкаліпт, хміль, материнка, спо­риш. Для приготування ванни необхідно 3 ст. ложки трави або збору трав залити 1 л води, довести до кипіння, процідити, охолодити, використовувати для сидячих ванн.
* При циститах використовують полотняні подушечки, на­повнені гарячою розпареною травою (ромашкою, шав­лією, хвощем польовим) на надлобкову ділянку живота.

Нирки можуть вражатися при ряді інших захворювань, таких як діабет, подагра, туберкульоз. Вони також можуть не справлятись зі своїми функціями внаслідок травми, от­руєння або реакції на переливання несумісної крові.
Особливо пов'язана функція нирок з артеріальним тиском. Артеріальна гіпертонія може викликати зміни в ткани­нах нирки, а захворювання нирок сприяють розвитку ар­теріальної гіпертонії.
Високий тиск в судинах нирок призводить до того, що вони потовщуються та ущільнюються, це погіршує поста­чання крові до нирок, і вони втрачають здатність до очи­щення організму. Це також призводить до затримки рідини в організмі, що збільшує навантаження на серце.
Якщо кров'яний тиск не контролюється, це може при­звести до повної ниркової недостатності з отруєнням ор­ганізму (уремії).
Не займайтеся самолікуванням при захворюваннях нирок - ніякі лікарські засоби не в змозі допомогти без належного лікарського нагляду.
При розвитку ниркової недостатності може виникнути необхідність провести гемодіаліз або навіть пересадку нирки. Без лікування ниркова недостатність може призвести до смерті упродовж двох-трьох тижнів унаслідок накопичення у крові продуктів розпаду і самоотруєння організму. Цей стан називається уремія. На пізніх стадіях во­на характеризується головним болем, нудотою, блюво­тою, порушеннями зору, судомами, потім комою з наступ­ною смертю.
У таких випадках може допомогти гемодіаліз - застосування апарату «штучна нирка». Він очищує кров від про­дуктів розпаду та відновлює нормальний хімічний баланс. Застосовувати апарат потрібно двічі-тричі на тиждень, що дозволяє деяким хворим вести повноцінний спосіб життя.
Пересадка або трансплантація нирки вселяє велику надію для хворих на уремію. Для пересадки беруть нирку або від найближчого родича (одна нирка здатна забезпечити нормальну функцію організму), або від загиблих людей. Ос­новна проблема - відторгнення пересадженої нирки як чужорідного тіла - вирішується за допомогою потужно діючих лікарських засобів. Найкращі результати бувають при пересадці нирки від близнюків, потім від братів або сестер, потім від батьків.
В Україні поки що трансплантація нирки застосовується нечасто внаслідок недосконалості законодавчої бази, а та­кож високої вартості цієї операції.

Сечокам'яна хвороба
- це поширена хвороба, яка полягає в утворенні сечових каменів у нирках та сечовивідних шляхах. Хворіють частіше чоловіки всіх вікових категорій, а найбільше у віці 20-50 років. Хвороба може мати безсимп-томний перебіг або з болями в попереку та животі. Гострі напади різкого болю в попереку, що віддає у пах, статеві органи та стегно, відомі як ниркові коліки. Вони супровод­жуються різями при сечовиділенні, частим сечовиділенням та змінами кольору сечі аж до появи в ній крові.
Камені іноді можуть виходити самостійно, інколи ж навпаки - закупорювати сечовід до повного припинення виділення сечі. Це небезпечне явище може призвести до ниркової недостатності. Якщо камені відійшли самостійно, необхідно показати їх лікареві, оскільки, залежно від їх хімічного складу, він призначить відповідне лікування.
Основна причина захворювання - порушення обміну речовин в організмі, особливо водно-сольового, та зміни хімічного складу крові. Важливими факторами утворення каменів є інфекції сечовивідних шляхів.
Дегідратація у схильних до сечокам'яної хвороби людей сприяє утворенню каменів; люди, які живуть у жаркому сухо­му кліматі, страждають від цієї недуги вдвічі частіше. Відсутність фізичної активності також сприяє її розвитку.
Діагноз захворювання встановлює лікар, і лікування необхідно проводити під його наглядом. Може знадобитися хірургічне втручання. Іноді камені видаляють за допомо­гою закритої хірургії - видалення катетером, петлею, подрібнення каменя на маленькі шматочки. Останню опе­рацію можна провести за допомогою звукової або елект-

рогідравлічної ударної хвилі. Деякі камені (уратні) можуть розчинятись лікарськими препаратами та лікарськими рослинами.
В домашніх умовах хворим на сечокам'яну хворобу слід дотримуватись призначеної лікарем дієти та робити все мож­ливе для виходу каменів із сечею. З лікарських засобів при­значаються здебільшого сечогінні та знеболювальні засоби.
Важливу роль відіграє дієта. При утворенні уратних каменів (із сечокислих солей) рекомендується молочно-рослинна дієта. Виключають смажене, тушковане та копчене м'ясо, гострий сир, міцний чай, бобові, редис, шпинат, гірчицю та ін. При формуванні фосфатно-кальцієвих каменів призначають м'ясну дієту і виключа­ють молочну та рослинну їжу. Необхідно випивати не менше 2 л рідини.
Показане курортне лікування та вживання мінеральних вод. Мінеральні води можна приймати лише у разі невели­ких каменів, які не створюють перешкод до відтоку сечі та можуть вільно пройти через сечові шляхи. Якщо камені ве­ликі, а також при двосторонньому процесі в домашніх умо­вах пити мінеральні води не варто, оскільки є загроза заку­порки сечовивідного протоку.
При нападі ниркової коліки, якщо ви твердо впевнені в діагнозі, можна прийняти теплу ванну (37-38°С) три­валістю 15-20 хвилин, випити таблетку анальгіну або ба­ралгіну та який-небудь спазмолітик (но-шпа, спазмалгон) для зняття спазму гладкої мускулатури.
З профілактичною метою добре вживати натщесерце чарку соку редьки, пити по 1 склянці березового соку тричі на день, настій листя чорної смородини, відвар висушених плодів та листя суниці лісової, зелений чай.

Народні засоби для лікування сечокам'яної хвороби

* Свіжий сік петрушки городньої по 1-2 чайні ложки тричі на день.
* По 1 чайній ложці подрібнених коренів та листя петруш­ки городньої змішати, залити склянкою окропу, настоя­ти, закутавши, 2-3 години, випити за день у три прийо­ми невеликими ковтками за годину до їди.
* Змішати сік редьки наполовину з медом, вживати по 1 чайній ложці тричі на день..
* 1 ст. ложку насіння моркви залити склянкою окропу, на­стояти, закутавши, 12 годин, процідити, пити по півсклянки 5-6 разів на день до їди.
* 1 чайну ложку насіння льону залити склянкою води, прокип'ятити, вживати по півсклянки кожні 2 години протягом 2 днів.
* 1-2 ст. ложки трави споришу залити склянкою окропу, нагрівати на водяній бані 15 хвилин, охолоджувати 45 хвилин, процідити, пити по 1/2-1/3 склянки двічі-тричі на день до їди.
* 1 чайну ложку трави хвоща польового залити склянкою окропу, настояти 20 хвилин, процідити і випити натще­серце зранку за півгодини до сніданку. Курс лікування 2-3 місяці.
* 4 чайні ложки кореневищ пирію повзучого залити склянкою холодної води, настоювати 12 годин у прохо­лодному місці, процідити. Сировину повторно залити склянкою окропу, настояти 10 хвилин, процідити, обид­ва настої змішати, пити по півсклянки 4 рази на день.
* 1 чайну ложку бруньок сосни відварити у склянці води в закритому посуді, настояти 2 години, випити у три прийоми протягом дня.
* 1 чайну ложку бруньок берези заварити в половині склянки окропу, випити протягом дня. Слід враховува­ти, що березові бруньки при тривалому прийомі под­разнюють нирки.
* 10 г трави хвоща польового, 10 г квіток пижма звичай­ного, 20 г листя брусниці змішати; 1 ст. ложку суміші за­лити склянкою окропу, настояти, закутавши, 4-6 годин, процідити, пити по склянці двічі на день під час їди.
* 5г листя кропиви дводомної, 5 г кореневища аїру, 5 г трави м'яти перцевої, 15 г листя трави хвоща польово­го, 15 г квіток бузини чорної, 15 г липового цвіту, 15 г плодів шипшини змішати; 1ст. ложку суміші залити склянкою окропу, настояти, закутавши, 4-6 годин, вживати по 1 склянці зранку і ввечері під час їди.

Знімають ниркові кольки та діють як протизапальні такі збори:

* 25 г трави чистотілу звичайного, 25 г трави звіробою звичайного, 25 г трави тмину повзучого змішати; 4 ст. ложки суміші залити 1 л окропу, настояти 15 хви­лин, випити після охолодження;
* 5г плодів петрушки городньої, 5 г ягід ялівцю, 5 г плодів анісу, 30 г квіток конвалії, ЗО г листя берези змішати; 1 ст. ложку суміші залити склянкою окропу, настояти 15 хвилин, процідити, вживати по 1/3 склянки тричі на день через 1 годину після їди.
* Для зменшення болю при відходженні каменів хворого садять у теплу або гарячу ванну з відваром лікувальних трав по пояс. Використовують ті самі трави, що і при лікуванні циститу.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: ,