Рак
Loading

Рак

Рак - це не одне захворювання, а група захворювань, в основі яких лежить необмежений ріст клітин організму

Що ми знаємо про рак? Практично нічого, окрім міфу про рак, який викликає панічний страх та низку проблем у вихо­ванні відповідальності кожної людини за своє здоров'я.
Люди бояться самої думки про необхідність звернення до лікаря, щоб не почути чогось неприємного, пов'язаного навіть з підозрою на пухлину. З огляду на низку обставин та традицій, що склалися впродовж століть, діагноз «рак» у народі асоціюється з вироком смерті.
Зарубіжний досвід демонструє, що обізнаність людей у цій проблемі сприяє більш ранньому виявленню пухлин, а відповідно і своєчасному лікуванню у тій стадії, коли хворо­бу ще можна подолати.
Його можна порівняти з бур'янами в саду, які виходять з-під контролю, розростаються та вбивають квіти, а потім і весь сад.
У дитинстві - під час інтенсивного росту - клітини людсь­кого організму швидко розмножуються, а після досягнення зрілого віку вони діляться та розмножуються тільки для того, щоб замінити зношені тканини або загоїти рани.

Ракові клітини нагадують клітини, які вийшли з-під кон­тролю і продовжують невпинно рости. Ракова пухлина за­бирає живлення, необхідне для здорових тканин, здавлює та ушкоджує здорові тканини. Ракові клітини можуть відри­ватися від первинного вогнища та переноситися з потоком крові та лімфи до інших частин організму та утворювати вторинні вогнища (метастази). Якщо метастази вражають важливі органи (печінка, нирки тощо), тривалість життя значно скорочується.
Різні форми раку мають свої особливості. Одні види розвиваються та поширюються на сусідні органи повільно, інші миттєво вражають навіть розташовані далеко від пер­винного вогнища органи. Ліки, що діють на один вид пухли­ни, не діють на інший.
Не всі пухлини злоякісні. Доброякісні пухлини ростуть на обмеженій ділянці й завдають шкоди тільки тоді, коли здавлюють сусідні органи та перешкоджають їх нор­мальній функції. Іх можна видалити без будь-яких усклад­нень. Проте деякі з них можуть з часом переродитись на злоякісні, тому за ними украй необхідний постійний лікарський нагляд.
Причини раку різні. Це може бути дія канцерогенних ре­човин (канцер - слово грецького походження, означає схожий на краба). Приміром, рак сечового міхура частіше зустрічається у людей, які працюють з аніліновим фарба­ми, рак кісток - у тих, хто працює з радієм, рак легенів мо­же бути викликаний вдиханням хрому, азбесту, радіоактив­них руд, рак шкіри може розвинутися при контакті з бурим вугіллям, нафтопродуктами.
Промислові відходи в навколишньому середовищі -джерело канцерогенних речовин.
Ще одним серйозним джерелом є сильна радіація. Навіть сонячне випромінювання, якщо зловживати перебу­ванням на сонці, здатне викликати рак шкіри, особливо в осіб зі світлою шкірою. Великі дози радіації можуть викли­кати багато форм раку.
Не виключається, що окремі форми раку можуть бути викликані вірусами.
Не вдалося довести, що рак є спадковим захворюван­ням за винятком деяких рідкісних форм.

Рак не заразний. Захворювання на рак серед близьких родичів є швидше свідченням однакових умов життя, хар­чування тощо, аніж ознакою спадковості.
Рак - це, безперечно, саме те захворювання, яке вима­гає щонайшвидшого лікування для збереження життя хво­рого. Поки злоякісне новоутворення ще має обмежену ло­калізацію, його треба видалити або зруйнувати. Якщо воно не знайдене або проігнороване, новоутворення може ста­ти причиною смерті. Рак займає друге місце серед причин смертності після серцево-судинних захворювань.
При своєчасній діагностиці тисячі людей вдається вряту­вати. Відсоток зцілення від раку сягає майже 50 і характери­зується тим, що у таких хворих протягом щонайменше 5 років після діагностики та лікування раку немає будь-яких проявів захворювання. Крім того, багато хворих при від­повідному лікуванні можуть вести нормальний спосіб життя.
Важливими для своєчасної діагностики раку є профілактичні огляди, які варто проходити регулярно, не­залежно від того, що ваше самопочуття не вказує на якісь серйозні зміни здоров'я.
Ще одним істотним елементом профілактики раку є припинення паління, оскільки достовірно встановлено, що паління підвищує ризик розвитку раку не тільки легенів, а й інших органів.
Обов'язково проконсультуйтесь у лікаря, якщо у вас з'явилися зміни при випорожненні кишечнику або сечово­го міхура, рана або виразка, які не загоюються, незвичай­на кровотеча або виділення, затвердіння або пухлина на грудях або ще де-небудь, порушення травлення, дис­пепсія або порушення при ковтанні, помітно змінились бо­родавка або родима пляма, з'явились виснажливий ка­шель або хрипота.
Біль рідко буває симптомом раку, не чекайте появи бо­лю, якщо вас тривалий час щось бентежить.
Важливим є також так званий синдром малих ознак ра­ку: поява безпричинної загальної слабості, зниження пра­цездатності, швидка втомлюваність, стійке зниження апе­титу, втрата почуття задоволення від вживання їжі.
Діагностика раку - важка проблема, оскільки захворю­вання проявляється лише через деякий час, коли воно вже прогресує. Діагноз підтверджується (чи спростовується) методом біопсії: береться шматочок пухлини та за спе­ціальною методикою досліджується під мікроскопом. В ок­ремих випадках, приміром, якщо хворий на операційному столі, це робиться екстрено, аби встановити діагноз і в разі потреби видалити пухлину.
Лікування хворих на рак покладається на лікарів різних спеціальностей. При цьому найчастіше застосовується хірургічне втручання, хірург видаляє пухлину разом з ша­ром здорової тканини, забезпечуючи нормальну функцію органа. Помилковим є твердження, що хірургічне втручан­ня* сприяє поширенню раку на інші органи.
Радіотерапія (лікування опроміненням) руйнує ме­ханізм відтворення ракових клітин і вбиває існуючі клітини. Це дуже делікатний спосіб, який може спричинити зміни у крові та інших тканинах організму, оскільки поруч зі зло­якісними клітинами гинуть і здорові.
Хіміотерапія - це застосування лікарських препаратів, здатних знищити або призупинити розвиток ракових клітин. Більшість цих препаратів впливає на весь організм і може викликати цілий ряд ускладнень.
В окремих випадках необхідне застосування комбінова­них методів лікування, коли один із методів доповнює інший.
Рак у дітей віком від 3 до 14 років позбавляє життя більше, ніж будь-яке інше захворювання. Проте у зв'язку з удосконаленням методів діагностики та лікування майже 50% дітей, хворих на рак, досягає підліткового віку здоро­вими. У дітей важко розпізнати рак, оскільки він трап­ляється доволі рідко, а його прояви майже нічим не відрізняються від перебігу звичайних захворювань.
Тому в проміжках між звичайними оглядами сповіщайте лікаря про всі симптоми, які виникли у дитини і не прохо­дять протягом двох тижнів. Вимагають обстеження поява пухлин, випуклостей, ґуль, болі або постійний плач новона­родженого чи дитини будь-якого віку, зміни розміру або вигляду виступаючого новоутворення, нудота і блювота без видимих причин, зміна звичок нормального випорож­нення кишечнику або сечового міхура, криваві виділення будь з яких органів, кров у сечі, раптові носові кровотечі, неможливість зупинити кровотечу протягом звичайного часу після порізу чи іншого ушкодження, незрозумілі спо­тикання у дитини, яка досі добре ходила, загальний пригнічений стан, швидка втомлюваність.
У дітей найчастіше зустрічається лейкемія, на другому місці нейробластома (виникає в нервових волокнах в будь-якій частині тіла, частіше в черевній порожнині), потім ретінобластома (пухлина ока), рак нирки.
Виявлення раку в дитини стає неабияким випробуван­ням як для неї самої, так і для сім'ї. У певних критичних си­туаціях виникає необхідність звертатися по допомогу ще й до психотерапевта.

Пухлини гортані
зустрічаються у 8-9 разів частіше у чоловіків, ніж у жінок.
Зверніть увагу на появу сиплості голосу. Якщо вона три­ває більше трьох тижнів, необхідно звернутися до лікаря, оскільки це може бути першою ознакою раку. Можуть бути також зміна висоти голосу, кашель, поява пухлини, труд­нощі та болі при диханні та ковтанні, біль у вухах. У таких ви­падках біль може з'явитись пізніше або не з'явитися зовсім.
Звичка палити, а також паління у поєднанні з алкоголем є найважливішими факторами, які сприяють розвиткові за­хворювання. До інших факторів ризику відносять вдихання металевого та деревного пилу, дію хімічних речовин.
На початкових стадіях раку застосовується радіоте­рапія, в більш пізніх випадках додається хірургічне вида­лення пухлини.

Рак кісток
найчастіше виникає в період росту кісток, у 10-20 років. На відміну від інших форм раку, раннім симп­томом є біль. Біль посилюється при фізичних вправах, ру­хах. Вражати може будь-яку частину скелету, та частіше біль відчувається в коліні, стегні, руці, особливо в верхній її частині, ребрах. Іншими симптомами можуть бути пухлина та підвищення температури.
Первинний рак кісток називається саркомою. Найпо­ширеніша форма раку кісток - остеогенна саркома вражає здебільшого нижню третину стегна; хондросаркома вра­жає хрящ у ділянці тазу та стегна; саркома Юінга вражає переважно довгі трубчаті кістки.

Вторинні види раку кісток виникають внаслідок попа­дання метастазів із інших органів, уражених раком. Вони розповсюджені значно більше, ніж первинні. Найчастіше метастази в кістки дають пухлини молочних залоз, нирок, легень, щитовидної та передміхурової залози.
Деякі доброякісні пухлини кісток можуть перерости в рак, тому з профілактичною метою їх або видаляють, або опромінюють, щоб запобігти переродженню.
У більшості випадків раку кісток доводиться ампутувати кінцівки, проте у деяких людей поєднання видалення пух­лини з хіміо- та радіотерапією дозволяє обходитись без ампутації. При вторинних пухлинах раковий процес захо­дить уже надто далеко, тому смертність при ньому дуже висока.
Природно, що батьки спокійно ставляться до перших симптомів, особливо коли скаржиться здорова на вигляд дитина. Виникнення болю вони приписують синцю або розтягненню зв'язок.
Якщо біль не минає упродовж тижня, обов'язково по­кажіть дитину лікареві. Будьте також уважні при опуханні коліна або іншої кістки, це може бути викликано пухлиною, яка збільшується. Зверніться до лікаря, якщо ви відчу­ваєте, що шкіра навколо кістки тепліша, ніж навколо оточу­ючих тканин, або якщо сильно виділяються вени.

Рак матки, шийки матки та ендометрію
- одна із найбільш виліковних форм раку, проте доволі часто при­зводить до смерті у зв'язку з пізнім виявленням. Рак роз­вивається повільно, доки ушкоджуються сусідні тканини.
Рак шийки матки перш за все вражає жінок у віці 40-50 років. Жертвами також стають ті, хто мав часті статеві стосунки у віці до 20 років або у кого було багато статевих партнерів, або жінки, які мають більше однієї дитини. Сприяє захворюванню піхвовий герпес. Більший ризик у тих жінок, що мають неприємні відчуття або виділення в період між менструаціями.
Рак ендометрію частіше буває у віці 50-65 років, більш схильні жінки з безпліддям або з відсутністю овуляції. У 75 % випадків він трапляється в періоді менопаузи. Факто­ри ризику - ожиріння, діабет, гіпертонічна хвороба.

Першими ознаками хвороби є нерегулярні кровотечі або незвичайні виділення з піхви. Можуть бути виділення крапель крові після зносин або після спринцювання. При цьому необхідно негайно звернутися до лікаря.
Встановити діагноз часто дозволяє кольпоскопія - ог­ляд піхви та шийки матки за допомогою інструмента, який збільшує, - кольпоскопа. Рак ендометрію може бути вста­новлений після вивчення тканини, взятої підчас вискоблю­вання порожнини матки.
Лікування, якщо пухлина не поширилась на сусідні тка­нини, полягає у видаленні матки з придатками. Оп­ромінення може бути застосоване як самостійний метод або в поєднанні з хірургічним втручанням. Лікарські засо­би застосовуються в деяких випадках задавненого раку матки.
З профілактичною метою вісім жінкам слід обов'язково проходити щорічний медичний огляд в оглядовому кабінеті з цитологічним обстеженням, своєчасне лікування ерозій шийки матки та хронічних захворювань ендометрію.

Рак молочної залози
зустрічається набагато частіше, ніж будь-яка інша форма раку і розвивається у 1 з 10 жінок. Фактори ризику: менопауза у віці після 50 років; відсутність пологів або перші пологи у віці після ЗО років (захворюваність утричі частіша); наявність раку молочної залози у матері або сестри (захворюваність утричі частіша) або у них обох (у 6 разів частіше); фіброзно-кістозна мастопатія (у 3-5 разів частіше).
Якщо лікування розпочато на ранній стадії, то успіхи до­сягаються у 90% випадків, результати лікування зменшу­ються при місцевому поширенні раку на пахвові лімфовузли і стають зовсім незадовільними при наявності віддалених метастазів.
Лише у 20% хворих на рак молочної залози недугу вияв­ляють лікарі, у 80% випадків хворобу виявляють самі хворі. Тому кожна жінка після 25 років повинна самостійно обсте­жувати молочні залози. Але це не повинно її лякати, викли­кати постійне відчуття тривоги - жінка повинна пам'ятати, що робить вона не аби виявити пухлину, а для того, щоб упевнитись у своєму здоров'ї.

Огляди краще проводити раз на місяць, через7-10днів після закінчення менструації, а якщо менструації вже не­має, то у фіксований день місяця.

Техніка самообстеження

1. Оглянути білизну в тих місцях, де вона прилягає до сосків, і переконатися, чи немає яких-небудь плям (кро­в'янистих, коричневого чи жовтого відтінку тощо). На­явність плям свідчить про виділення із соска.
2. Обстежити соски і навколососкове поле на наявність почервоніння, висипань, лущення, втягнення або виразки, зменшення радіусу ареоли.
3. Стати перед дзеркалом спочатку з піднятими, а потім з опущеними руками. Обстежити шкіру молочних залоз. Звернути увагу на наявність втягнень або випуклостей ділянок шкіри, а також на зміну її відтінку, наявність ущільнень та ділянок типу «лимонної кірки». Останні - це крапчасті втягнення, які вирізняються на тлі шкіри, що змінює своє забарвлення. Форма та розміри однієї молоч­ної залози по відношенню до другої можуть змінюватись. При цьому слід пам'ятати, що молочні залози у жінок мо­жуть бути від природи різних розмірів.
4. Прощупування молочних залоз проводиться в лежа­чому положенні. Під лопатку підкладається подушка, щоб грудна клітка з розпластаною на ній молочною залозою, була піднята. Праву молочну залозу прощупують лівою ру­кою і навпаки. Обстеження проводиться обережно за до­помогою пучок пальців, а в деяких випадках навіть долоні. В пальпації беруть участь 3-4 пальці (від другого до п'ято­го). Потрібно уникати грубого прощупування та захвату ве­ликої ділянки молочної залози, оскільки може скластися враження наявності ущільнень, яких насправді немає.

Дослідження проводиться утрьох позиціях: рука з того боку, що пальпується (прощупується), витягнута догори, потім убік і вниз. Молочна залоза обмацується пальцями протилежної руки за допомогою кругових рухів. Пальпацію починають з ділянки соска і рухаються за годинниковою чи проти годинникової стрілки назовні та вгору до бокової ча­стини грудної стінки, плавно переходячи у пахвову ділянку й визначаючи стан її лімфовузлів.
Внутрішній бік залози можна обстежувати з піднятою рукою. Огляд можна проводити по секторах, починаючи від соска і продовжуючи до зовнішньої межі сектора. Під час обстеження молочної залози звертається увага на на­явність ущільнень, вузлів, болючих і нерухомих ділянок. Одночасно з пахвовими лімфовузлами послідовно обсте­жують надключичні і шийні. Окремо промацують сосок. Йо­го стискають між пальцями, починаючи з країв ареоли, і та­ким чином переконуються у відсутності виділень із соска.
Обстеження можна також проводити під душем. Вода зменшить тертя між пальцями, посилюючи чутливість.

Ознаками передпухлинних та пухлинних захворювань молочної залози є хворобливе огрубіння молочних залоз, що часто виникає за кілька днів перед початком менстру­ації, наявність втягнення або випуклості шкірних покривів, втягнення соска. При наявності однієї з вказаних ознак не­гайно зверніться ло лікаря.
Більшість пухлин грудей не ракові. Вони виявляються проявами кістозного маститу або фіброзно-кістозного за­хворювання грудей (мастопатії). У цих випадках при огляді грудей треба бути особливо уважними.
Засіб самообстеження дуже простий, та, на жаль, бага­то з жінок роблять це несистематично. А смертність від ра­ку молочної залози залишається доволі високою внаслідок того, що жінки невчасно звертаються по допомогу.
Рак молочної залози не є наслідком удару або пес­тощів, не спричиняє його й користування пероральними контрацептивами. Методи запобігання раку молочної за­лози невідомі.
Жінкам у віці після 40 років обов'язково треба проходи­ти щорічний медичний огляд, 1 раз на 2 роки мамографію - рентгенологічне обстеження молочних залоз, а у віці після 50 років таке обстеження слід робити щорічно.
Для лікування застосовують хірургічне втручання, при­чому, чим раніше виявлена пухлина, тим менший обсяг оперативного видалення. Операція може обмежитись тільки видаленням якогось сектора залози, а може закінчитися тотальним видаленням всієї молочної залози з пахвовими лімфовузлами, а інколи й м'язами, шкірою та підшкірною жировою тканиною.
Застосовують також радіотерапію та хіміотерапію, особливо при відсутності метастазів. Можуть також вида­лятися яєчники, які виділяють гормони, що впливають на ріст грудної тканини.
Чоловік, дорослі діти, родичі повинні знати, що упро­довж трьох років після операції рукою, з боку якої видале­но молочну залозу, не можна піднімати предмети вагою понад 1 кілограм, а другою - понад 3 кілограми.
Протягом трьох років після операції не можна прати, низько схиляючись над ванною або коритом. Треба стави­ти таз на табуретку, щоб не нахилятися, інакше може ви­никнути застій лімфи в лімфатичних судинах руки.
Працювати в городі, саду бажано сидячи на ослінчику і, що важливо, в рукавичках, бо через подряпини на руці проникають мікроби, можливий розвиток запалення, навіть бешихи.
Жінка, якій видалили груди, стикається з багатьма емоційними проблемами. Теплі відносини з лікарями, а також увага та розуміння з боку чоловіка та близьких здатні дуже допомогти їй у подоланні проблем. Та інколи все ж необхідна психологічна консультація. Зарадити в цьому може і зустріч з жінкою, яка перенесла подібну опе­рацію, одужала й позбулася психологічних проблем, а та­кож косметична операція із реконструкції відсутньої мо­лочної залози.

Рак легенів
одне з найпоширеніших ракових захворю­вань у чоловіків та жінок у віці після 40 років. Ризик за­хворіти на рак легенів значно більший у курців. Так, якщо людина викурює 2 і більше пачок сигарет на добу, ймовірність раку легенів підвищується в 15-25 разів. При цьому має значення стаж паління та глибина затяжки. Іншими факторами ризику можуть бути робота на азбесто­вому виробництві, опромінення, забруднення повітря та навколишнього середовища. У містах захворюваність на рак легенів вища, ніж у сільських районах.
Діагноз раку встановити важко, оскільки його симптоми дуже схожі з симптомами інших захворювань легенів: ка­шель, виділення харкотиння з домішками крові, біль у грудній клітці, порушення дихання (особливо виражені на пізніх стадіях).
Будь-який кашель упродовж більш як двох тижнів вима­гає обстеження.
Результати лікування раку легенів, яке включає хірургічне втручання, хіміотерапію та радіотерапію, більш скромні порівняно з раком інших органів, проте і в цьому випадку ефективність зростає при ранньому розпізна­ванні. Своєчасно проходьте медичні огляди, а з профілак­тичною метою відмовтеся від паління.

Рак передміхурової залози
за частотою виникнення на одному з перших місць серед чоловіків.
Симптоми його такі самі, як і при захворюваннях сечо­видільної системи, включаючи слабке або переривчасте сечовиділення, нестримний потік сечі, часте сечовиділен­ня, особливо вночі. Можлива нездатність розпочати сечо­виділення або нездатність його зупинити, в сечі може з'яв­лятися кров. Ці ж симптоми можуть бути характерними для доброякісної пухлини передміхурової залози - аденоми. Та тільки лікар у змозі розрізнити ці два захворювання. Нерідко вони зустрічаються одночасно.
На більш пізніх стадіях може з'являтися біль у ділянці тазу та самої залози.
Основа діагностики раку передміхурової залози - об­стеження прямої кишки. Зараз частіше використовується тест для виявлення лужної фосфотази, вміст якої підви­щується при раку передміхурової залози.
Якщо рак обмежений передміхуровою залозою, він успішно лікується радіотерапією або хірургічним видален­ням залози. Додатково можуть застосовуватись гормо­нальні препарати.
Кожен чоловік після 40 років повинен щорічно проходити медичний огляд з обстеженням прямої кишки в проктолога.

Рак ротової порожнини
частіше всього сигналізує про себе наявністю виразок, ран, що довго не гояться, на губах, язиці, у порожнині рота. Вони можуть супроводжуватись болем або ні. До інших ознак можна віднести наявність пух­линоподібних утворень та болю в горлі, труднощі чи біль при жуванні та ковтанні їжі, відчуття дискомфорту при но­шенні зубних протезів. Можуть спостерігатися припухлість та набряклість біля вуха, у верхній частині шиї, а також па­раліч обличчя. Про всі ці симптоми повідомте лікаря.
Рак ротової порожнини частіше зустрічається у чо­ловіків після 40 років, середнє виживання - близько 40%.
Основними методами лікування є хірургічний та оп­ромінення.
З метою профілактики один раз на декілька місяців об­стежуйте порожнину рота самостійно на предмет наяв­ності болячок, лусочок, зміни кольору. Закиньте голову, щоб обстежити м'яке та тверде піднебіння. Огляньте по­верхню язика, губ, чи немає темних плям. Зверніть увагу на ділянку навколо вух, на шийні лімфатичні вузли.
Існує прямий зв'язок між раком ротової порожнини та вживанням тютюну у будь-якому вигляді. Смертність від раку ротової порожнини серед курців у чотири рази вища порівняно з некурцями.
Регулярно відвідуйте стоматолога - він вчасно може помітити розвиток раку. Хронічні подразнення щербина­ми зубів, виступаючими пломбами чи протезами повинні бути негайно усунені, оскільки вони можуть сприяти роз­витку раку. Дія сонячних променів, вітру, морозу теж мо­же сприяти хворобі. Обмежте вживання алкоголю, який особливо в поєднанні з тютюном значно збільшує ризик розвитку раку ротової порожнини. Дотримуйтесь гігієни порожнини рота.
Лейкоплакія не є раковим захворюванням, проте має тенденцію перероджуватися в рак і часто виникає внаслідок неправильного догляду за зубами. Це стан, коли на межі губ, язика та ротової порожнини виникає ущільнення, яке не викликає болю. У таких випадках слід регулярно проходити медичний огляд. Необхідне пов­ноцінне харчування.

Рак сечового міхура
частіше розвивається у людей, які працюють з аніліновими фарбами та страждають на хронічний цистит. Найпоширеніший вік - від 50 до 70, чо­ловіки страждають частіше за жінок. Першою ознакою в 75% випадків буває поява крові в сечі, причому її кількість не залежить від стадії раку. Тому при наявності крові в сечі негайно пройдіть обстеження.
Як правило, кровотеча не супроводжується болем, ли­ше частішають сечовиділення та відчувається легке незду­жання. Інфекція доволі часто є ускладненням раку сечово­го міхура і може стати основною причиною смерті при цьо­му захворюванні.
Діагностика раку сечового міхура проводиться в основ­ному за допомогою цистоскопії, коли через сечовивідний канал проводиться спеціальний прилад у вигляді трубки зі світловодом, для уточнення діагнозу робиться біопсія.
При лікуванні може застосовуватись як хірургічне втру­чання, так і променева або хіміотерапія. При початкових стадіях захворювання позитивного успіху можна досягти у 80% хворих.

Рак стравоходу
здебільшого вражає людей після 55 років. Чоловіки хворіють утричі частіше за жінок.
Першою ознакою його є порушення ковтання (спочат­ку виникають проблеми при ковтанні твердої їжі, потім напіврідкої та рідкої). Втрата маси тіла, біль під час ков­тання, слиновиділення також характерні для цього захво­рювання.
Діагноз установлюють за допомогою ендоскопічного та рентгенологічного обстежень.
Хірургічне втручання в поєднанні з радіотерапією, на жаль, не дають значних позитивних результатів. Може бу­ти зроблена пластична операція з відновлення видаленого стравоходу з частини товстого кишечнику.

Рак товстої та прямої кишок
останніми роками набу­ває дедалі більшого поширення. Ризик розвитку раку товстої та прямої кишок підвищують наявність дифузного поліпозу та аденоми товстого кишечнику, а також неспе­цифічний виразковий коліт.
Кровотечі із прямої кишки, які часто бувають ознакою цього виду раку, часто асоціюються з гемороєм, і хворі ви­користовують неефективні засоби від геморою. Крім того, часто хворі соромляться звертатися до лікарів з такою ду­же інтимною проблемою, як випорожнення кишечнику. Та­ка сором'язливість часто обходиться дуже дорого, оскільки призводить до пізнього виявлення раку.
Пухлина, як правило, росте повільно, довгий час зали­шається локалізованою, не даючи ніяких симптомів. 3/4 хво­рих при своєчасній діагностиці можна врятувати. Проте частіше всього діагноз раку товстого кишечнику і прямої кишки встановлюється тільки при виникненні проблем з про­ходженням калових мас. Кровотечі з'являються у вигляді згустків крові у випорожненнях, випорожнення можуть мати червонуватий відтінок. Можуть відмічатися запори або про­носи або їх чергування. У кишечнику накопичуються гази, які викликають відчуття дискомфорту. Болі при цьому бувають не постійними, але зростають і стають постійнішими при збільшенні пухлини. При будь-якому з цих симптомів, що тривають більше двох тижнів, потрібно звернутися до лікаря.
При тривалій кровотечі хворий слабшає, у нього з'яв­ляється задишка внаслідок розвитку анемії при постійній втраті крові. Наростає загальна слабість, знижується маса тіла.
Діагноз раку в ранніх стадіях базується на пальцьовому дослідженні прямої кишки, ректороманоскопії, колоно-скопії та рентгенологічному обстеженні кишечнику.
Основний метод лікування раку товстої та прямої кишок хірургічний.
У профілактиці раку велике значення має вживання грубої з великим вмістом клітковини їжі, яка сприяє кращому прохо­дженню калових мас по товстому кишечнику, овочів, фруктів та продуктів з малим вмістом холестерину. З профілактичною метою після 40 років треба проходити медичний огляд з обов'язковим пальцьовим обстеженням прямої кишки.

Рак шкіри
- одна з найбільш поширених форм раку, частіше зустрічається у віці після 50 років, зазвичай на відкритих ділянках тіла. Характерний найвищим рівнем виліковності порівняно з іншими формами раку.
Проявляється у вигляді вкритої лусочками плями, не­глибокої виразки, запаленої ділянки, вкритої кіркою.
Лікування полягає в опроміненні або хірургічному втру­чанні. Можуть також застосовуватись мазі з лікарськими препаратами, руйнування пухлини за допомогою нагріван­ня, заморожування, хімічних засобів.
Деякі стани шкіри здатні перероджуватись у злоякісні, здебільшого це вікові зміни шкіри, кератоз (ороговіння), хронічні виразки та рубці, променеві ураження, кератоз унаслідок ультрафіолетового опромінення, альбінізм.
Якщо ви помітили будь-які зміни ороговілих ділянок або у вас є рана, яка довго не загоюється, змінився колір чи розмір бородавки, родимки, негайно звертайтеся до лікаря.
Сонце - основна причина раку шкіри, іншими фактора­ми, що спричиняють розвиток цього захворювання, є кам'яновугільна смола, деревна смола, радій, рентген, миш'як, парафінова олія, продукти, які мають важливу промислову, медичну та комерційну цінність.
Рак шкіри частіше вражає людей зі світлим або рум'яним кольором обличчя, а також тих, хто часто і бага­то перебуває на сонці. Чим темніша шкіра, тим більше в ній меланіну - речовини, яка відфільтровує сонячне проміння.
Профілактика раку шкіри така ж, як і профілактика со­нячних опіків. Якщо у вас світла шкіра, намагайтеся менше бувати на сонці, застосовуйте захисні мазі, лосьйони, носіть легкий одяг, користуйтеся парасольками. Сильна засмага збільшує шанси розвитку раку шкіри.
Якщо ви маєте справу зі смолами, мийте шкіру великою кількістю води. Уникайте одягу, просякнутого смолами.

Рак шлунка
часто може починатись, як і більшість за­хворювань шлунка - дискомфорт, нудота, блювота, відрижка, біль. Важливо звернути увагу на появу їх у здоро­вої людини, а також зміну їх характеру у хворих на гастри­ти та виразку шлунка. Якщо ці явища не проходять більше двох тижнів, неодмінно слід звернутися до лікаря.
Існує тісний зв'язок між характером харчування та роз­витком раку шлунка. Найчастіше він вражає осіб, що полюбляють смажену, печену та подразнюючу шлунок їжу, дуже гарячі або дуже холодні напої.
Виникнення раку шлунка у близьких родичів більше пов'язане з однаковими умовами харчування, ніж зі спад­ковістю.
Вирішальне значення у постановці діагнозу належить гастроскопії та рентгенологічному обстеженню шлунка, перевіряється також наявність крові у випорожненнях.
При гастроскопії гнучкий інструмент (ендоскоп) вво­диться в порожнину шлунка, і за його допомогою лікар здатний не тільки обстежити всю поверхню шлунка, а і взя­ти у разі необхідності шматочок тканини для проведення обстеження під мікроскопом.
©сновний метод лікування - хірургічний, який залежно від поширення пухлини може полягати у видаленні частини шлунка або і всього його з частиною прилеглих органів (се­лезінки, підшлункової залози), якщо ті вражені.
Виживання при раку шлунка залежить від стадії захво­рювання, проте, на жаль, хворобу в багатьох випадках ви­являють на пізніх стадіях.

Дієта, яка рекомендується для попередження раку

їжте більше продуктів, багатих на вітамін С: цитрусових, помідорів, перецю. Вважається, що вони попереджують розвиток раку шлунка та стравоходу. їжу, багату на бета-каротин (овочі зеленого кольору: капуста броколі, шпинат; темно-жовті фрукти та овочі: персики, морква), пов'язують зі зменшенням ризику розвитку раку легенів, молочної за­лози, сечового міхура та шкіри. Різні види капусти сприя­ють запобіганню ракових захворювань.
їжте менше копчених виробів (ковбаси, риби, шинки), сосисок, тваринних жирів, які сприяють розвитку раку травного тракту. Замініть тваринні жири (сало, масло) рос­линними, краще за все - нерафінованими.
Лікування раку обов'язково має проводитись у стаціонарі у відповідного спеціаліста.
Останнім часом набули поширення пропозиції про лікування раку від різних екстрасенсів, знахарів та інших цілителів. Користуючись тим, що багато випадків раку, переважно через пізнє звернення хворих по допомогу, невиліковні, вони пропо­нують швидко позбавити хворого від захворювання. Проте до­сягти цього не вдається нікому. Витрачається лише час, за який пухлина росте і поширюється далі. Поодинокі випадки «виліковування» такими «спеціалістами» свідчать лише про те, що діагноз раку був помилковим. Отже, не гайте часу і в усіх випадках підозри на злоякісну пухлину або встановленні діаг­нозу раку звертайтеся по допомогу тільки до фахівців.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: