Травми при падінні, ударах
Loading

Травми при падінні, ударах

До таких травм належать вивихи, переломи, забої та розтягнення. Кожен з видів цих травм має свої особливості, але всі вони характеризуються майже однаковою зовнішньою картиною. Нефахівцеві та ще без спеціаль­них засобів діагностики правильно встановити діагноз важко (за винятком відкритого перелому) та й не потрібно. Це має робити лікар за допомогою діагностичної апаратури (рентген), тим більше, що перша допомога у всіх цих випадках практично однакова: знерухомити вражену частину тіла, прикласти холод і доправити по­терпілого у лікарський заклад. Далі мова піде про особ­ливості згаданих травм і способи знерухомлення враже­них ділянок.

Вивих
. Це стійке зміщення суглобних кінців кісток, яке викликає порушення функції суглоба. В більшості випадків вивих - це важка травма, яка іноді створює загрозу життю постраждалого. Вивихи можуть бути і вродженими -внаслідок неправильного розвитку суглобів Та кісток; пато­логічні - спричинені туберкульозом або дистрофічним процесом; звичні - в результаті ослаблення зв'язкового апарату після першого травматичного вивиху.

Травматичний вивих зазвичай виникає від надмірного або нетипового для даного суглоба руху, рідше від удару по суглобу або тиску на нього, і часто супроводжується ушкодженням зв'язкового апарату і суглоба. Він може та­кож супроводжуватись здавлюванням і навіть розривом кровоносних судин та нервів, а також тріщинами та надло­мами кісток.
Основні ознаки вивиху — різкий біль у суглобі, зміна форми суглоба, неможливість або обмеження рухів у ньому. При спробі руху біль у суглобі різко посилюється. Кінцівка може бути укорочена або подовжена залежно від положення вивихнутого кінця до суглобної ямки.
Найбільш поширені вивихи плечового та ліктьового суглобів, великого пальця та тазостегнового оуглоба.
Лікують травматичні вивихи установкою суглобних кінців кісток у правильне положення та наступною фіксацією ушкодженого суглоба на термін, достатній для загоєння ушкоджених зв'язок та сумки суглоба. Вправлен­ня свіжих вивихів проводять безкровними ручними прийо­мами, для виконання яких необхідні спеціальні знання та навики. Невмілі спроби вправити вивих можуть лише приз­вести до більших ушкоджень.
Перша допомога при вивихах полягає в фіксації ушкодженої кінцівки так, щоб не порушити положення вивихнутого суглоба. Для цього необхідно накласти фіксуючу пов'язку типу косинка або шину; можна прибинтувати ру­ку до тулуба. До місця вивиху прикласти грілку з холодною водою або льодом чи змочений холодною водою рушник. Можна дати знеболювальні засоби. Вивих потрібно негай­но вправити, тому потерпілого необхідно доставити в лікарський заклад.
Якщо вивих залишається невправленим 2-3 тижні та більше, в м'яких тканинах суглоба розвиваються рубцеві зміни, і доводиться робити операцію.
При крику або глибокому позіханні іноді може статися вивих нижньої щелепи. При двосторонньому вивиху рот широко роззявлений, щелепа висунута, мова та ковтання утруднені. При односторонньому - рот напіввідкритий і на­чебто перекошений. Перша допомога полягає у прикри­ванні рота пов'язкою або хусткою для попередження попадання сторонніх тіл (пил, комашки тощо) у верхні дихальні шляхи; щелепу підтримувати пов'язкою та прикладати хо­лодні компреси, хворого негайно доправити до лікаря.

Забій
. Це закрите ушкодження м'яких тканин. Основні ознаки забою - біль та припухлість на місці ушкодження. Біль, різкий в момент удару, через кілька хвилин помітно слабшає. Припухлість виявляється не зразу - іноді через 2-3 дні після травмування. При розриві поверхневих судин виникає синець. Кожен з нас добре знає, що це таке, варто лише зауважити: якщо синець набуває багряного відтінку, це свідчить про приєднання інфекції.
Легкі забої проходять без наслідків і особливого лікування не потребують. В порядку першої допомоги необхідно забезпечити спокій: на місце забою накласти стискуючу пов'язку, пузир з льодом, холодний компрес; якщо травмовані кінцівки, потерпілого покласти так, щоб вони були вище тулуба, аби обмежити крововилив та зменшити біль. При великому забої краще накласти шину. Ні в якому разі не можна парити руку або ногу - це може посилити травму. Теплові процедури для прискорення розсмоктування великих крововиливів можна застосову­вати з третього-четвертого дня.
Забої голови, грудей, живота, спини належать до важ­ких травм і вимагають спеціального обстеження і лікуван­ня. У цій ситуації слід керуватися правилами першої допо­моги при черепно-мозкових травмах та переломах хребта (див. розділ «Травми»}.
При забоях живота потерпілого на живіт не класти. Переносити таких потерпілих слід у положенні, щоб голова була вище ніг.

Розтягнення
. Це ушкодження зв'язок, пов'язане з їх надмірним розтягненням. У важких випадках розтягнення поєднується з розривом, а іноді і з відривом зв'язки від кістки в місці її прикріплення. Такі ушкодження характерні для спортивних травм гомілковостопного, колінного, рідше ліктьового суглобів.
При розтягненні одразу виникає різкий біль в суглобі. Пізніше (зазвичай на другий день) з'являється припухлість та синець в ділянці суглоба, посилюється біль. У важких ви­падках, коли кров потрапляє в порожнину суглоба, рух­ливість його може обмежуватись або зовсім припинятись.

Перша допомога
- накладення шини, холод, можна дати знеболювальні препарати та проконсультуватися у лікаря. При правильному лікуванні розтягнення минає безслідно.

Перелом
. Це повне або часткове порушення цілості кістки. Найчастіше виникають внаслідок травми. Бувають перелому закриті і відкриті (коли порушується цілість шкіри). Характерні для переломів біль у місці перелому, припухлість, ненормальна рухливість, порушення функції даного органу.
При першій допомозі ні в якому разі не можна самим перевіряти рухливість кісткових уламків, вправляти їх, бо можна пошкодити м'які тканини, судини, нерви і заподіяти потерпілому ще більшого болю.
При відкритому переломі перш за все необхідно зупинити кровотечу та накласти стерильну пов'язку. (Див. «Рани»).
Толовне, що потрібно зробити, - забезпечити нерухомість ушкодженої частини тіла. Для цього можна використовувати бинти, вату, косинки, готові або імпровізовані шини з підручного матеріалу. Під шину необхідно підклас­ти достатню кількість вати або просто білизни. Шини потрібно щільно прибинтовувати.
Основне правило: шини повинні бути такої довжини, щоб могли захопити два суглоби - один нижче, а другий вище місця перелому, що забезпечує нерухомість даної частини тіла. Наприклад, при переломі передпліччя шина повинна захоплювати ліктьовий та променезап'ястковий суглоби. В ліктьовому суглобі шину згинають під прямим кутом. Якщо неможливо накласти шину, ушкоджену верхню кінцівку прибинтовують до тулуба, а нижню - до здоро­вої кінцівки.
При переломі верхніх кінцівок (кисті, передпліччя, плеча) ушкоджену частину необхідно терміново зафіксувати в нерухомому стані, для чого треба трохи відвести руку в плечовому суглобі, підклавши валик у пахвову ділянку, зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, трохи розігнути руку в променезап'ястковому суглобі і зігнути пальці, для ного можна в долоню вкласти м'ячик, валик або зібгану вату. Після цього прибинтувати руку до тулуба.
При переломах нижніх кінцівок зламану ногу фіксують у прямому положенні або ледь зігнуту в колінному суглобі, стопу фіксують під прямим кутом до гомілки. При цьому мають бути дотримані такі правила: при ушкодженнях сто­пи фіксація проводиться від пальців до верхньої третини гомілки; гомілковостопного суглоба і гомілки - до верхньої третини стегна; колінного суглоба, стегна і тазостегнового суглоба - до рівня лопатки та пахвової впадини.
В якості підручних засобів для фіксації зламаних кінцівок можуть застосовуватись палиці, дошки, прути, лижі тощо.
Транспортування потерпілого до лікарні має бути максимально швидким та обережним, оскільки будь-яке порушення положення кісток у місці перелому може спричини­ти зміщення уламків і, як наслідок, больовий шок.

При переломах ребер для зменшення болю Грудну клітку туго перев'язують бинтами, рушниками. Робити це необхідно під час глибокого видиху. Перевозять у напівсидячому, зручному для потерпілого положенні.
При переломах ключиці фіксація ' проводиться так: в пахвову впадину вкладають великий клубок щільно зібганої вати, руку згинають у лікті та щільно прибинтовують до тулуба. Передпліччя підвішують на косинці. Можна скористатися й іншим спо­собом. Із тканини зробити 2 кільця, просунути в них руки, щоб кільця за­хоплювали плечі та пахви достатньо щільно, зв'язати їх на спині шнурком.
При переломах тазу постражда-лого перевозять у положенні на спині (краще на твердих ношах); но­ги повинні бути зігнуті в тазостегнових та колінних суглобах, Під коліна підкладають щільний валик із ковдри або одягу.
При переломах хребта або при підозрі на такий перелом транспортують потерпілого на твердому щиті в положенні на спині, у місці перелому підкладають валик для легкого розгинання хребта. При відсутності щита на зви­чайні ноші хворого вкладають на живіт.

Хворого з переломами ніг переносять у такому положенні, щоб ноги завжди були вище голови.
При перенесенні хворого з ушкодженою головою, грудьми або животом, навпаки, голова має бути вище.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: