Порушення травлення у кишечнику
Loading

Порушення травлення у кишечнику


Диспепсичні явища (порушення травлення у кишечнику)
. Здатність поглинати, засвоювати їжу та звільнятися від неперетравлених залишків - один з найважливіших рефлекторних механізмів, який забезпечує життєдіяльність організму. Дитина росте дуже швидко, і її потрібно забезпечувати енергією та поживними речовина­ми. А це робиться за допомогою харчування.
Навіть у здорової дитини травна система може давати збої (болі в животі, зригування, блювоту, порушення випо­рожнення). А найчастіше таке трапляється тоді, коли дити­на з перших днів життя отримує невластиве для неї харчу­вання, тобто коли мати не годує її груддю.
Зригування - звичайне явище для новонародженого і може бути навіть при дотриманні всіх правил. Це пояснюється особливостями будови шлунка та стравоходу в цьому віці. Частіше воно буває при порушеннях нервової системи.

Для попередження зригування потрібно:

* після кожного годування тримати малюка вертикально 15-20 хвилин;
* контролювати, чи не проковтує він у великій кількості повітря і намагатися попередити це. Проковтування повітря відбувається при недостатній кількості молока в грудях, пласких сосках у матері, жадібному ссанні, а також при ссанні із пляшечки з соскою, у якій завеликий отвір. Крім того, під час годування слідкуйте, щоб дити­на охоплювала ротиком не тільки сосок, а навколосос­ковий кружечок (якщо ви годуєте грудьми), або тримай­те пляшечку так, щоб її шийка завжди була заповнена (якщо ваш малюк вигодовується штучно). Для попередження цього явища перед годуванням не­обхідно дитину покласти на живіт, щоб кишечник звільнився від газів. Через 3 хвилини після початку году­вання грудьми необхідно перевести дитину у вертикаль­не положення, підтримуючи лівою рукою голівку і спин­ку, а правою - сіднички та пригорнути до плечей. Трима­ти так, поки дитина не відригне повітря, після чого мож­на продовжити годування. Після закінчення годування малюка слід знову потримати вертикально (при цьому врахуйте, що збільшення утворення газів відбувається у дітей, яких часто прикладають до грудей);
* контролювати кількість їжі, що її з'їла дитина. Вона не повинна бути надмірною;
* у разі пізнього зригування (через 1-2 години) малюка треба тримати у напіввертикальному положенні;
* якщо зригуванню сприяє перезбудження дитини після їди - бажано обмежити емоційно-фізичну активність після годування.

При стійких постійних зригуваннях догодовуйте дитину з ложки. При цьому стежте за її масою. Коли на цьому фоні виникають запори, рідшим стає сечовиділення, треба не­гайно звернутися до лікаря. Проконсультуватися у фахівця треба і тоді, коли зригування триває більше 2-3 тижнів.
Блювота у здорових дітей буває від перегодовування, надлишку повітря в животі, надмірного збудження, годуван­ня несвіжою їжею, унаслідок забою голови, при захворю­ваннях: від ГРВІ з сильним нежитем та кишкових інфекцій до важких отруєнь та менінгіту. Аби правильно оцінити ситу­ацію, пропустіть найближче годування, даючи дитині потро­ху, але часто пити (чай, морс, воду). Якщо після блювоти ми­нуло кілька годин, і дитина попросила їсти, дайте їй що-не-будь легке, наприклад, столову ложку каші або яблучне пю­ре. Якщо блювота знову повернеться або погіршується за­гальний стан, необхідно звернутися до лікаря.
Раптова поява зригувань або блювоти наводить на дум­ку про початок якогось гострого захворювання (запалення вуха, ниркових мисок, легенів тощо) й вимагає консуль­тації лікаря. Після блювоти до приходу лікаря треба про­пустити годування. Якщо блювота повториться, а малюк відмовляється від грудей або мляво ссе, то можна пропус­тити і друге годування, але натомість треба давати воду або чай у тій же кількості, що й молоко, невеликими порціями - 1 чайну ложку через кожні 10 хвилин.
Блювота, що пов'язана із захворюванням з високою температурою, буває зазвичай лише у перший день і пізніше не повторюється.
При блювоті можна давати заспокійливі засоби: насто­янку валеріани та м'яти перцевої (по 1 краплі на рік життя).
Повторна сильна блювота може свідчити про пілоро-спазм або пілоростеноз (спазм або звуження пілоричного відділу шлунка). Головною їх ознакою є блювота, часто "фон­таном", безпосередньо після годування у віці 2-5 тижнів. Залежно від перебігу захворювання лікування може бути як консервативним, так і хірургічним.
У дітей 2-9 років може відбуватися порушення жирового обміну, яке призводить до накопичення в організмі дитини ацетону - виникає ацетонемія. Дитина втрачає апетит, стає неспокійною або сумною, скаржиться на головний біль, потім відмовляється від їди. А голодування є одним із фак­торів порушення обміну речовин. Скоро раптово з'яв­ляється блювота, яка повторюється 5-10-20 разів на добу. При диханні відчувається запах ацетону. Швидко наступає зневоднення, дитина все більше слабне та виглядає важко-хворою: очі глибоко западають, живіт втягнутий, пульс прискорюється, може появитися задишка. Без лікування дитина через 2-3 дні впадає у важкий стан, нерідко з втра­тою свідомості.
В легких випадках на початку захворювання можна да­вати дитині що-небудь солодке та спробувати поповнити дефіцит рідини в організмі маленькими порціями води - по 1 чайній ложці кожні 5 хвилин. Якщо за добу не вдалося стабілізувати стан дитини - звернутися до лікаря.
При схильності організму дитини до частої блювоти не­обхідно обмежити прийом жиру.
Проте є велика кількість захворювань з тими ж симпто­мами, що й ацетонемія. Це цукровий діабет, тиреотокси­коз, вірусний гепатит, жирова інфільтрація печінки тощо. Тому важливо виключити всі ці хвороби.
Пронос немовлята переносять важко, незалежно від причини його виникнення. Причиною може стати надмірне годування, коли мати надто часто дає груди, при швидко­му введені нового продукту харчування, неякісному харчу­ванні, при переохолоджені, вірусних або бактеріальних інфекціях. Випадки гострого початку з високою температу­рою, блювотою свідчать про інфекцію.
У більшості випадків перебіг проносу легкий. Важка форма розвивається при появі будь-якого із симптомів: водянисті випорожнення, слиз та кров у калі, блювота, підвищення температури до 38°С і вище, дитина виглядає знесиленою з темними кругами під очима, очі западають.

Навіть при легких формах проносу необхідно негайно звертатися до лікаря, адже лікування пройде тим легше і швидше, чим раніше його почати.
До приходу лікаря годування при грудному вигодову­ванні можна продовжити. Якщо дитина їстиме менше, тим краще.
При штучному вигодовуванні в перші місяці та старшо­му віці одне годування пропустити, замінивши його щедрим питтям, якщо і далі дитина відмовляється від їжі -не наполягати, продовжуючи напувати або запропонувати слизовий рисовий відвар, пізніше рисову кашу, овочеве пюре, поступово повертаючись до нормальної їжі.
Головна небезпека проносу - в зневодненні організму дитини. Якщо ж і надалі вам доводиться лікувати дитину самостійно, перш за все подбайте про поповнення дефіциту рідини в організмі. Орієнтовно кількість введе­ної рідини за добу повинна бути такою: 1 л рідини плюс 100 мл на кожне випорожнення кишечнику. Краще дава­ти регідрон, ораліт, порошки, яких розводять у 1 л води. При їх відсутності можна давати по 110 мл кожні дві-три години таку рідину: до 1 л води додати 1 ст. ложку (без верху) цукру та три чверті чайної ложки солі (без верху, на рівні країв). Тривалість прийому 24-72 години до по­яви ознак нормального випорожнення. Якщо вам вдасться "влити" необхідну кількість рідини, стан дитини не буде погіршуватись, і вона поступово переборе хво­робу. Та все ж пам'ятайте: якщо навіть легкий пронос не пройшов за 2- 3 дні, обов'язково проконсультуйтеся у лікаря.
У разі погіршення самопочуття дитини, зменшенні маси тіла зволікати з викликом лікаря не можна. До його прихо­ду припиніть годувати та напувайте дитину з ложечки охо­лодженим чаєм.
Хорошим засобом для лікування проносу є смекта. Ні в якому разі не давайте антибіотики.
Хронічні проноси часто бувають у дітей, які не перено­сять молочного цукру - лактозу, у таких випадках дово­диться відмовлятися від годування молочною їжею. Хоч і доволі рідко, але все-таки бувають випадки, коли діти не переносять численних харчових продуктів.

Проноси можуть бути і при недостатньому виділенні харчових ферментів, характерному для спадкових захво­рювань - целіакії та муковісцидозу, які лікуються спеціаль­но підібраними дієтами.
Запори. Частота випорожнень залежить від характеру вигодовування та особливостей дитячого організму. Ново­народжений може випорожнюватись після кожного году­вання. Та нижня межа норми для дітей 1 -2 рази на добу.
Схильність до запорів передається спадково, а також після перенесення травми під час пологів.
Тривала затримка випорожнення кишечнику призво­дить до розтягування прямої кишки, що може мати дуже неприємні наслідки. Тому так важливо добиватися щоден­ного повноцінного випорожнення кишечнику.
Допомогти в цьому може вживання в їжу овочів, фруктів, квашеної капусти, зелені, висівок, сухофруктів. Немовлятам можна давати сік білокачанної капусти по 1-2 чайні ложки натщесерце, сливовий, морквяний, буря­ковий соки, свіжий кефір.
Якщо не вдається домогтися випорожнення кишечнику, за годину-дві до сну треба зробити очисну клізму (100-150 мл теплої води та 1 /2 чайної ложки солі для немов­лят, до 200-300 мл води з 1 чайною ложкою солі у старшому віці). Це можна робити повторно, та якщо тривалий час не вдається впоратися з цією проблемою, потрібно звернутися до лікаря, оскільки тривалі запори можуть свідчити про вро­джені вади прямої кишки, зокрема про хворобу Гіршпрунга, або онкологічні захворювання черевної порожнини.

Вводити в задній прохід мило та давати проносні засоби дитині не можна.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: