Синдром нижньої порожнистої вени (закупорка вени)
Loading

Синдром нижньої порожнистої вени (закупорка вени)

Закупорка нижньої порожнистої вени - одна з найбільш важких форм хронічної венозної непрохідності за клінічним перебігом і наслідків. Перші морфологічні описи цього виду патології належать Rhodius (1661), Haller (1760), Osier (1879).

Справжню частоту непрохідності нижньої порожнистої вени, за даними літератури, виявити важко, оскільки цьому питанню присвячено мало робіт. Це можна пояснити відносною рідкістю даної локалізації тромбозу.

Як правило, розвиток непрохідності стовбура нижньої порожнистої вени поєднується з іліофеморальним тромбозом, будучи його продовженням або ускладненням при висхідних формах процесу. До цієї групи належать особи, у яких нижня порожниста вена була перев'язана в цілях профілактики емболії легеневої артерії при гострих тромбофлебітах нижніх кінцівок.

У всіх хворих тромбоз нижньої порожнистої вени або поєднувався з клубово-стегновим тромбозом, або поширювався на глибокі вени нижньої кінцівки, причому у деяких хворих поєднання було правостороннім, у частини - лівостороннім і у більшості - двостороннім.

Особливості клінічної картини синдрому нижньої порожнистої вени, так само як і синдрому верхньої порожнистої вени, в основному залежать від рівня закупорки стовбура нижньої порожнистої вени. Найбільш важкі форми цього синдрому спостерігаються при високих оклюзіях стовбура, коли закупорка нижньої порожнистої вени поєднується з непрохідністю печінкових вен і з розвитком хвороби Хіарі або нефротичного синдрому. Ці локалізації тромботичного процесу в нижньої порожнистої вени зазвичай призводять до смерті, хоча останнім часом з'явилися експериментальні і навіть клінічні роботи з сприятливими наслідками операцій.

При ураженні нижнього, інфраренального, сегмента нижньої порожнистої вени в поєднанні з ураженням глибокої венозної мережі кінцівок клінічна картина в основному складається із симптомів хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок, включаючи найбільш важку симптоматику як тромбозу глибоких вен гомілок, так і клубово-стегнового тромбозу.

Закупорка нижньої порожнистої вени завжди обумовлює двобічне ураження нижніх кінцівок.

Болі бувають розлитими, поширюються на нижню кінцівку, пахову область, сідниці і черевну порожнину. Набряк також виражений: у більшості хворих окружність стегна і гомілки збільшується на 8-10 см і більше. Набряк рівномірно захоплює всю нижню кінцівку аж до стопи, нерідко статеві органи, сідниці і передню черевну стінку.

Підшкірні вени варикозно розширюються на гомілки, менше - на стегні, особливо сильно - над лобком і по переднебоковим відділам черевної стінки; прямуючи вгору, вони анастомозірують з поверхневими венами грудної стінки.

Множинні трофічні виразки на обох ногах характерні для закупорки нижньої порожнистої вени. Трофічні виразки були у 73% хворих, причому у 5% відзначалися множинні виразки на одній нозі, а у 22% хворих - на обох ногах. Виразки локалізуються в різних відділах гомілки і майже не піддаються консервативному лікуванню. З інших досить постійних симптомів слід зазначити імпотенцію.

З додаткових методів обстеження найбільшу цінність представляє флебографія. В даному випадку дистальну флебографію можна поєднувати з тазовою. При дослідженні хворих з клубово-стегновим тромбозом і тазовою флебографію - з ретроградною каваграфією при клубово-кавальній локалізації хронічної венозної непрохідності. При синдромі верхньої порожнистої вени флебографію здійснюють через обидві підключичні артерії, при синдромі Педжета - Шреттера - через ліктьову основну вену. Іншою важливою методикою є флебоманометрія. З одного боку, вона уточнює тяжкість захворювання, а з іншого - дозволяє визначити градієнт тиску між пошкодженими і здоровими відділами венозної системи і тим самим встановити показання до накладання обхідного аутовенозного шунта, так як ми вважаємо, що лише градієнт не менше 50 мм вод. ст. змусить аутовенозний шунт функціонувати.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: , ,