Варикозні вени, варикозне розширення вен
Loading

Варикозні вени, варикозне розширення вен

За результатами різних медичних статистичних досліджень в індустріально розвинених країнах (США, Великобританії) захворюваннями венозної системи нижніх кінцівок страждає до 20% населення, що визначає соціальну значимість проблеми. До того ж необхідно враховувати, що в значній кількості випадків (близько 1% населення) у хворих розвиваються ускладнені форми венозної недостатності, що супроводжуються стійкою і тривалою інвалідизацією пацієнтів.

Слід розрізняти хронічні та гострі захворювання вен нижніх кінцівок, а також їх наслідки. До хронічних станів відносяться вроджені аномалії розвитку венозної системи, варикозне розширення вен, недостатність перфорантних вен і клапанна недостатність глибоких вен. Серед гострих захворювань виділяють гострий тромбофлебіт підшкірних або глибоких вен. До наслідків останнього відноситься посттромбофлебітичний синдром.

Варикозне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок - це самостійне захворювання (яке може поєднуватися з іншими венами або бути їх наслідком), що має прогресуючий перебіг, що викликає незворотні зміни в підшкірних венах, шкірі, м'язах і кістках.

Симптоми


Зовнішні прояви характеризуються наявністю розширених і звивистих вен на стопі, гомілці і стегні.

Точні причини цього захворювання не ясні. Причини виникнення варикозної хвороби вивчали багато вітчизняних і зарубіжних авторів. В принципі всі існуючі теорії можна об'єднати в кілька груп. У першу групу (її ще можна було б позначити як гемодинамічна група, тобто головне в пусковому моменті і розвитку захворювання на думку авторів це розлади гемодинаміки) увійшли б дослідники, які вважали, що варикозна хвороба виникає як наслідок недостатності клапанного апарату поверхневої венозної системи, у другу групу увійшли б дослідники вважаючі, що головним пусковим моментом є механічна перешкода току крові (цю групу можна було б позначити як група поглядів на розвиток варикозної хвороби), в третю групу має сенс віднести дослідників, які вважають, що варикозна хвороба розвивається в вродженій слабкості елементів венозної стінки (це група вродженої схильності до варикозної хвороби), в четверту групу ми б віднесли дослідників вважаючих головним у розвитку варикозної хвороби нейроендокринні порушення, у п'яту імунологічні порушення і алергічні реакції. Таким чином, як ви бачите, теорій і гіпотез походження варикозної хвороби багато.

Але її виникнення пов'язують із спадковими порушеннями еластичності венозної стінки, що реалізується через гормональні впливи і на тлі венозної гіпертензії. На користь такої точки зору говорить факт більш частого розвитку варикозного розширення вен у жінок, що носить сімейний характер і проявляється під час вагітності або після пологів.

В основному варикозне розширення вен відбувається в системі великої підшкірної вени, рідше в системі малої підшкірної, а починається з приток вен на гомілці. Природний перебіг захворювання на початковому етапі досить сприятливий, перші 10 років і більше, крім косметичного дефекту, хворих може нічого не турбувати. Надалі, якщо не проводиться своєчасне лікування, починають приєднуватися скарги на відчуття тяжкості, втоми в ногах і їх набряклості після фізичного навантаження (тривале ходіння, стояння), особливо в жарку пору року. Слід розрізняти і точно виясняти у пацієнта якого роду симптоми його турбують. Більшість хворих звертаються зі скаргами на болі в ногах, але при детальному опитуванні вдається виявити, що це саме відчуття розпирання, важкості в гомілках. При навіть короткому відпочинку і піднесеному положенні кінцівки вираженість відчуттів зменшується. Саме ці симптоми характеризують венозну недостатність на даному етапі захворювання. Якщо ж мова йде про біль, необхідно виключати інші причини (артеріальна недостатність нижніх кінцівок, гострі венозні ромбози, суглобові болі та ін.).

Подальше прогресування захворювання, крім збільшення кількості та розмірів розширених вен, призводить до виникнення трофічних розладів, найчастіше внаслідок приєднання неспроможності перфорантних вен і виникнення клапанної недостатності глибоких вен. Трофічні порушення на початковому етапі виявляються локальною гіперпігментацією шкіри, потім приєднується ущільнення (індурація) підшкірно-жирової клітковини аж до розвитку целюліту. Завершується цей процес освітою виразково-некротичного дефекту, який може досягати в діаметрі 10 см і більше, а вглиб поширюватися до фасції. Типове місце виникнення венозних трофічних виразок - область медіальної кістки, але локалізація виразок на гомілці може бути різною і множинною. На стадії трофічних розладів виражений свербіж, печіння в ураженій ділянці; у деяких хворих виникає мікробна екзема. Больовий синдром в області виразки може бути не виражений, хоча в частині випадків носить інтенсивний характер. На цьому етапі захворювання тяжкість і набряклість в нозі стають постійними. Венозні виразки відрізняються від артеріальних тим, що останні розвиваються, починаючи з дистальних відділів кінцівки (зокрема при цукровому діабеті), некротичні дефекти при венозній недостатності несупроводжуються перифокальним запаленням, виразки глибокі, з подритими вертикальними краями, дно поряд з мізерним фібринозно-серозним виділенням покрито грануляціями, шкіра навколо виразок пігментована, підшкірна клітковина індурірована.

Основні моменти патогенезу:


Первинна недостатність клапанів поверхневої венозної системи.
Вторинна функціональна недостатність клапанів поверхневої венозної системи.
Перешкода на шляхах венозного відтоку з кінцівки - це як правило чисто механічна перешкода, така як матка, пухлина, тромб (як наслідок перенесеного тромбофлебіту).
Функціональна недостатність клапанів глибоких вен.
Функціональна недостатність клапанів перфорантних.
Зміна тромботичної і фібринолітичної активності крові- ці зміни можуть вести до тромбоутворення, що не завжди проявляється клінічно, але завжди веде до порушень венозної гемодинаміки,
Артеріальні венозні анастомози - це можуть бути як вроджений, так і придбаний стани, при яких з артеріальної системи в венозну здійснюється артеріальний потік крові, що різко збільшує навантаження на венозну стінку (стінка вени анатомічно не здатна витримати такий потік крові).
Зміни гормонального фону. Це дуже важливе положення, тому ми зупинимося на ньому більш докладно. Як відомо жінки більш схильні до варикозної хвороби, ніж чоловіки, цей факт пов'язують з дисбалансом стероїдних гормонів.
Спадкові та вроджені фактори.
Тривале вертикальне положення людини (як правило під час роботи).

Перш ніж приступити до лікування варикозного розширення вен лікар повинен скласти гранично чітке уявлення про стан глибоких і перфорантних вен кінцівки. На сьогоднішній день не можна залишати жодного хворого без ультразвукового обстеження. Саме це дослідження, неінвазивне, вкрай інформативне в досвідчених руках, нетривале за часом і зовсім необтяжливе для пацієнта, стало основним у діагностиці венозної недостатності. Найбільш сучасною методикою є дуплексне сканування з кольоровим допплерівським картуванням, що дозволяє виявити прохідність і стан клапанів глибоких вен, від гомілкових до нижніх порожнин, напрямок кровотоку в перфорантних і поверхневих венах. При недоступності цього методу хворим потрібно провести стандартну ультразвукову доплерографію, хоча і поступається в інформативності та діагностичної точності. Після широкого впровадження в практику ультразвукових методик роль класичної флебографії в значній мірі зійшла нанівець. Сьогодні ця методика застосовується досить рідко, в основному при необхідності реконструктивних операцій (шунтуючих чи пластичних) на глибоких венах кінцівки, і з кожним роком частота виконуваних флебографій знижується завдяки накопиченню досвіду і підвищенню можливостей ультразвукової діагностики.

Методи лікування варикозного розширення вен

Всі методи лікування можна розділити на консервативні та хірургічні. Природно на початку ми коротко зупинимося на консервативних заходах.

Консервативне лікування

Направлено на компресію кінцівки для усунення венозного рефлюксу. Єдиним способом такої профілактики є еластична компресія кінцівок. Причому пацієнт повинен починати користуватися еластичними бинтами або панчохами з самого ранку, не встаючи з ліжка, коли підшкірні вени ще не заповнені, і носити їх протягом всього часу доби, поки він знаходиться на ногах. Інакше ефекту від еластичного бинтування не буде. Накладення бинтів потрібно починати від кінчиків пальців і рівномірно охоплювати всю кінцівку, не залишаючи вільних ділянок до необхідного рівня.

Еластичні панчохи забезпечують прогресивне зниження проксимального тиску. Суворе наукове пояснення, що виникає при компрес ефектах, з'явилося тільки у 1980 році. При вивченні швидкості кровотоку в стегнових венах, при одночасній компресії поверхових вен, було виявлено, що компресія у кісточок до 18 мм. рт. ст., ікри до 14 мм. рт. ст. збільшує швидкість венозного кровотоку по глибоких венах приблизно на 75% від початкового. Подальші дослідження дозволили побудувати логічну схему застосування еластичної комперессіі в лікуванні хронічної венозної недостатності.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: ,