Хід сифілісу. Імунітет. Суперінфекція. Реінфекція.
Loading

Хід сифілісу. Імунітет. Суперінфекція. Реінфекція.

Хід сифілісу. Сифілітична інфекція відрізняється своєрідністю клінічної симптоматики - чергуванням активних і прихованих проявів. За спостереженнями сифілідології, в окремих осіб після зараження настає тривалий безсимптомний перебіг. Хвороба виявляється «випадково» за позитивними серологічними реакціями або поразки внутрішніх органів чи нервової системи що раптово з'явилася. Таке протягом сифілісу називається невідомим (lues ignorata), так як не хворий, ні лікар не мають об'єктивних, точних даних для встановлення терміну інфікування. Закономірна зміна зовнішніх проявів хвороби прихованими періодами була констатована ще в XVIII в. французьким сифілідологом Ф. Рікор.

Ця періодизація зберігається і в даний час, відповідно до неї в перебігу сифілісу прийнято розрізняти такі періоди:

--інкубаційний;
--первинний;
--вторинний;
--третинний.

За допомогою аналізу серологічних реакцій своєрідність перебігу сифілісу було уточнено і конкретизовано. Первинний період поділяють на серонегативний і серопозитивний, вторинний - на свіжий, прихований і рецидивний, третинний - на активний і прихований.

Інкубаційний період позначає термін від моменту зараження до появи перших клінічних симптомів хвороби - твердогошанкра (первинної сифіломи). Середня тривалість інкубаційного періоду протягом багатьох років приймалася за 3 тижні. Однак багато сифілідологів різних країн відзначають можливість його подовження до 1-1/2-2 міс. і більше, особливо при використанні в цей період за різними обставинами (ГРВІ, ангіна, пневмонія, гонорея та ін.) антибіотиків у порівняно невеликих дозах. Значно рідше зустрічаються випадки укороченого (до 15-18 днів) інкубаційного періоду в осіб, ослаблених туберкульозом, страждаючих алкоголізмом.

Первинний період сифілісу (syphilis primaria) - початкова стадія хвороби, коли бліді трепонеми, проникли в момент зараження у внутрішнє середовище організму, поширюються по періневральних лімфатичних просторах (в ендо- та периневрії), а також з потоком крові, що обумовлює загальний, поширений характер інфекції типу Спірохетемія. Однак перед виникненням первинної прояви хвороби - твердогошанкра - можлива констатація продромальних симптомів у вигляді нездужання, ознобу, субфебрилітету, болю в кістках, суглобах і незначного збільшення регіонарних і віддалених лімфатичних вузлів. В інкубаційному періоді серологічні реакції ще негативні, так як концентрація антитіл у крові недостатня. Поступово розвиваються імунобіологічні реакції інфекційного імунітету, що призводить до якісно нового відношенню організму до сифілітичної інфекції - формується специфічний характер клінічної симптоматики. Через 2-4 тижнів. після виникнення твердого шанкра виявляється позитивація реакції зв'язування комплементу (РСК) реакції Вассермана (RW) та інших серологічних реакцій, що служить підставою до поділу первинного періоду на серонегативну і серопозитивну стадії. Таким чином, первинний період, що триває від моменту появи твердого шанкра до виникнення висипань вторинного сифілісу, займає 6-8 тижнів і складається приблизно з рівних стадій: 2-4 тижні - первинна серонегативна і 2-4 тижнів - первинна серопозитивна. При «класичному» перебігу сифілітичної інфекції первинний період сифілісу змінюється вторинним, який маніфестує виникненням на шкірі і слизових оболонках поширеної, генералізованої висипки, частіше розеольозної і папульозної і набагато рідше - пустульозної.

Вторинний період сифілісу (syphilis secundaria) характеризується не тільки змінами на шкірі і слизових оболонках. У зв'язку з дисемінацією блідих трепонем в процес втягуються внутрішні органи (гепатити, нефрози, панкреатити), опорно-руховий апарат (артрити, періостіти), нейроендокринна система. Самим раннім симптомом початку вторинного періоду сифілісу є поліаденіт - гіперплазія підшкірних лімфатичних вузлів, що супроводжується гарячковим станом, болями в кістках, суглобах, нездужанням, анемією, лейкоцитозом, збільшенням ШОЕ. Все це свідчить про генералізацію сифілітичної інфекції, що супроводжується множинними запальними вогнищами в різних органах і тканинах. Вторинний період підрозділяється на етапи. Початковий етап - перше генерализованне висипання на шкірі і слизових оболонках - називається вторинним свіжим сифілісом (syphilis secundaria recens). У цьому періоді ще зберігаються ознаки первинного періоду: залишки твердого шанкра і регіонарний лімфаденіт (склераденіт). Цей період триває близько 1-1/2-2 міс, а потім висип мимовільно (без лікування) зникає, і хвороба переходить у вторинний прихований (латентний) сифіліс (syphilis secundaria latens). Повторна поява висипань вторинного сифілісу називається вторинний рецидивний сифіліс (syphilis secundaria recidiva). Зміна активних проявів прихованим перебігом обумовлена зміною імунобіологічних реакцій і появою відповідних реакцій інфекційної алергії. Тривалість вторинного періоду і його етапів різна. Кожен з етапів вторинного періоду також має різні варіанти тривалості. Розвивається рецидив вторинного сифілісу в результаті масової дисемінації блідих трепонем, проіснувавши декілька тижнів, мимовільно, без лікування зникає внаслідок наростання титру антитіл, активізації фагоцитозу і неспецифічних захисних імунних реакцій. Хвороба переходить у вторинний прихований (ранній латентний) період. Прихований етап вторинного сифілісу може тривати кілька місяців і навіть років, аж до переходу вторинного сифілісу в третинний. Однак більш часто прихований вторинний сифіліс через 3-4 міс. змінюється вторинним рецидивним сифілісом. При відсутності лікування рецидиви вторинного періоду можуть повторюватися до 4-5 років, чергуючись з етапами прихованого перебігу. На відміну від початкових проявів, що мають зазвичай рясний, дисемінований характер, рецидиви висипань на шкірі і слизових оболонках виявляються менш поширеними, більш локалізованими. Через багато місяців (1-2 роки після зараження) повторні атаки - рецидиви вторинного сифілісу - можуть проявлятися лише поодинокими папульозними еффлоресценціямі. У міру розвитку хвороби терміни прихованих етапів збільшуються, а частота рецидивів зменшується. Встановлено, що подібний мимовільний дозвіл активних проявів інфекції супроводжується загибеллю великої кількості блідих трепонем і активізацією нестерильного інфекційного іммуніта. Закономірним наслідком цього процесу є формування третинного сифілісу.

Третинний період сифілісу (syphilis tertiaria) характеризується формуванням більш інфільтративних обмежених (горбки, гуми) або дифузних, розлитих утворень і закінчується деструктивними змінами в уражених органах і тканинах. Третинному періоду також властиве чергування явних клінічних проявів і прихованого перебігу (пізній латентний сифіліс), але навіть при відсутності лікування частіше відзначається латентний стан. Третинний період сифілісу виникає не раніше, ніж через 3-5 років після зараження. Ураження у вигляді горбків і гуми можуть розташовуватися не тільки на шкірі і слизових оболонках, а й у внутрішніх органах, нервовій системі, кістках і суглобах. Рецидиви в третинному періоді спостерігаються рідко і бувають відокремлені один від одного тривалим (роки) прихованим періодом. На відміну від висипання вторинного періоду в сіфіліда третинного періоду (горбки, гуми) бліді трепонеми присутні в незначній кількості, тому вони практично неконтагіозні. Разом з тим знаходяться у вогнищах теоретичних поразок бліді трепонеми зберігають свою патогенність і вірулентність, які проявляються варіабельно залежно від ендогенних і екзогенних факторів.

Імунітет. Суперінфекція. Реінфекція. Відносно імунітету при сифілісі в даний час не існує єдиної думки. Раніше вважалося, що вродженого імунітету до сифілітичної інфекції немає. Проте в останні роки отримані дані про наявність в сироватці крові практично здорових осіб термолабільних, трепонемостатичних і трепонемоцидних речовин, які перешкоджають зараженню при контактах. Однак у людини, яка хворіла на сифіліс і вилікувана, набутий імунітет не розвивається, тому можливе повторне зараження (реінфекція).

У період існування сифілітичної інфекції формується нестерильний (інфекційний) імунітет, що зберігається до моменту зникнення в організмі блідих трепонем. Інфікування при наявності контакту відбувається в осіб з недостатністю гуморальних і клітинних факторів імунітету, низьким рівнем у сироватці крові трепонемостатичних і трепонемоцидних речовин. Тому сифілітична інфекція за класифікацією ВООЗ відноситься до захворювань, що характеризується імунологічною неспроможністю. Встановлена клітинна іммуносупрессія на ранніх стадіях розвитку інфекції, що виявляється специфічною анергією, зменшенням числа Т-лімфоцитів в периферичній крові та Т-залежних зонах лімфоїдних органів.

В інкубаційному періоді сифілісу бліді трепонеми, що потрапили в організм, швидко поширюються лімфогенним шляхом. Реакція організму у вигляді первинної сіфіломи і регіонарного склераденіту запізнюється. Наприкінці первинного та початку вторинного періоду сифілісу відбувається масове розмноження трепонем і їх поширення по всьому організму (спірохетний сепсис). Цим обумовлений розвиток загальних симптомів захворювання (температурна реакція, слабкість, нездужання, біль в кістках і суглобах, поява поліаденіту). В результаті мобілізації в організмі хворого імунобіологічних захисних механізмів велика частина спірохет гине і настає латентний період вторинного сифілісу.

У міру зниження інтенсивності захисних процесів макроорганізму спірохети розмножуються і обумовлюють рецидив (вторинний рецидивний сифіліс). Після цього знову мобілізуються захисні механізми організму, і знову при відсутності лікування бліді трепонеми (можливо цист-форми) сприяють збереженню сифілітичної інфекції. Хвилеподібний перебіг інфекції у вторинному періоді відображає складні взаємини між мікро- і макроорганізмом.

У вторинному періоді активізуються чинники, що пригнічують проліферативну функцію лімфоцитів, знижується фагоцитарна активність нейтрофілів і збільшується їх здатність до утворення фагоса.

Стан гуморальних факторів характеризується підвищеною реактивністю. Активізується синтез антитіл, збільшується концентрація сироваткових імуноглобулінів G, А і М. Вважається, що на початку захворювання сифілісом виявляється більш високий рівень сироваткових імуноглобулінів типів G, М, а при пізніх формах залишаються тільки імуноглобуліни типу G. Реакція антиген-антитіл, специфічна для сифілітичної інфекції, супроводжується вираженими імунобіологічними реакціями, які зумовлюють хвилеподібний, стадійний перебіг хвороби, особливо виражене в первинному і вторинному періодах. У третинному періоді сифілісу, коли в тканинах зберігається лише невелика кількість блідих трепонем, високий ступінь сенсибілізації до трепонем і їх токсинів проявляється своєрідною анафілактичною реакцією з характерним некрозом і наступним рубцюванням.

Так як після лікування регресують не тільки прояви сифілісу, але і гуморально-клітинні фактори імунного захисту, повторний контакт є заразливим. При цьому перебігу інфекція повторює цикл розвитку, починаючи з первинного періоду. Повторне зараження називається реінфекцією. Для доказу реінфекції необхідне інше розташування шанкра, ніж це було при першому зараженні, наявність у ньому блідих трепонем і поява регіонарного склераденіту. Достовірність реінфекції підтверджується фактом достатнього лікування першого зараження, наявністю стійких негативних стандартних серологічних реакцій після лікування. Береться також до уваги існування сифілітичної інфекції у джерела захворювання. Реінфекцію відрізняють від суперінфекції, при якій відбувається повторне зараження невилікованного хворого. При цьому відбувається як би додавання нової порції блідих трепонем до вже наявних, тому в різні періоди захворювання суперінфекція проявляється по-різному. Так, в інкубаційному періоді і в перші 10-14 днів первинного періоду сифілісу, коли інфекційний імунітет ще не сформувався, додаткове зараження проявляється розвитком нового шанкра. Цей шанкр має меншу величину і виникає після укороченого інкубаційного періоду (до 10-15 днів). Такі шанкри називаються послідовними (ulcera indurata seccentuaria). В інших стадіях при суперінфекції організм відповідає на нове зараження висипаннями, відповідними тій стадії, в якій він знаходиться під час надходження нової «порції» трепонем. Так, у вторинному періоді на місці зараження виникає папула або пустула, в третинному періоді - горбок або гумма. Суперінфекція, що розвинулася в латентному періоді, може проявитися збільшенням титру серореакцій (RW, РІФ).


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: , ,