Прихований сифіліс (Syphilis latens)
Loading

Прихований сифіліс (Syphilis latens)

У практиці доводиться мати справу з хворими, у яких наявність сифілісу встановлюють тільки на підставі позитивних серологічних реакцій при відсутності будь-яких клінічних даних (на шкірі, слизових оболонках, з боку внутрішніх органів, нервової системи, опорно-рухового апарату), що вказують на наявність в організмі хворого специфічної інфекції. Багато авторів наводять дані статистики, згідно з якими кількість хворих прихованим сифілісом збільшилася в багатьох країнах. Наприклад, прихований (латентний) сифіліс у 90% хворих виявляють при профілактичних оглядах, в жіночих консультаціях та соматичних лікарнях. Це пояснюють як більш ретельним обстеженням населення (тобто поліпшенням діагностики), так і істинним збільшенням числа хворих (у тому числі за рахунок широкого прийому населенням антибіотиків з приводу інтеркурентних захворювань і прояві сифілісу, які трактуються самим хворим не як симптоми венеричного захворювання, а як, наприклад, прояв алергії, застуди і т. д.).

Прихований сифіліс поділяють на ранній, пізній і неуточнений.

Прихований пізній сифіліс (syphilis lateus tarda) в епідеміологічному відношенні менш небезпечний, ніж ранні форми, так як при активізації процесу він проявляється або ураженням внутрішніх органів і нервової системи, або (при висипаннях на шкірі) появою малозаразних теоретичних сифілідів (горбків і гуми).

Ранній прихований сифіліс за часом відповідає періоду від первинного серопозитивного сифілісу до вторинного рецидивного включно, тільки без активних клінічних проявів останнього (в середньому до 2 років від моменту зараження). Однак у цих хворих в любий момент можуть виникнути активні, заразні прояви раннього сифілісу. Це змушує відносити хворих раннім прихованим сифілісом до епідеміологічно небезпечної групи і проводити енергійні протиепідемічні заходи (ізоляція хворих, ретельне обстеження не тільки статевих, а й побутових контактів, у разі потреби примусове лікування та ін.). Як і лікування хворих з іншими ранніми формами сифілісу, лікування хворих раннім прихованим сифілісом направлено на швидку санацію організму від сифілітичної інфекції.

У діагностиці цієї форми сифілісу можуть допомогти наступні дані:

-анамнез, який слід збирати ретельно, звертаючи увагу на наявність у минулому (протягом 1-2 років) ерозивноязвенних еффлоресценцій на геніталіях, в порожнині рота, різних висипів на шкірі, прийом антибіотиків (з приводу «ангіни», «грипозного стану»), лікування гонореї (без обстеження джерела зараження), якщо не наводилося превентивне лікування та ін .;
-результати конфронтації (обстеження особи, яка перебувала в статевому контакті з хворим, і виявлення у нього ранньої форми сифілісу);
-виявлення рубця або ущільнення на місці первинної сіфіломи, збільшених (частіше пахових) лімфатичних вузлів, клінічно відповідних регіонарних склераденітів;
-високий титр реагинів (1:120, 1:360) при різкопозитивних результатах всіх серологічних реакцій (у хворих, які лікувалися з приводу гонореї або займалися самолікуванням, він може бути низьким);
-температурна реакція загострення на початку пеніціллінотерапіі;
-швидке зниження титру реагинів вже протягом першого курсу специфічного лікування; серологічні реакції негатівіруються до кінця 1-2-го курсів лікування;
-різкопозитивний результат РИФ у цих хворих, хоча РІБТ у ряду хворих може бути ще негативнішим;
-вік хворих частіше до 40 років;
-можливість нормального ліквору; при наявності прихованого сифілітичного менінгіту відзначається швидка санація в процесі протисифілітичного лікування.

Згідно з існуючими інструкціями та схемами лікування сифілісу, всі хворі на ранній прихований сифіліс піддаються однаковому лікуванню. У тих випадках, коли шляхом анамнезу або за даними конфронтації вдається встановити давність існування інфекції, результат захворювання можна прогнозувати (природно, чим менший термін захворювання, тим сприятливіші прогноз і результат терапії).

Хворі пізнім прихованим сифілісом практично вважаються безпечними в епідеміологічному відношенні. Однак у цих випадках особливо легко помилково прийняті позитивні серологічні реакції крові за прояв сифілісу, тоді як вони можуть бути помилково-позитивними, тобто несифілітичними, зумовленими багатьма причинами (перенесеною в минулому малярією, ревматизмом, хронічними захворюваннями печінки, легенів, хронічними гнійними процесами, віковими змінами в обмінних процесах організму та ін.). Встановлення даного діагнозу в венерології вважається найбільш складним і дуже відповідальним і не повинно проводитися без підтвердження РИФ, Риттих і РПГА (іноді такі дослідження здійснюють повторно з перервою в кілька місяців, а також після санації вогнищ хронічної інфекції або відповідного лікування інтеркурентних захворювань).

Всі хворі консультуються невропатологом, терапевтом для виключення специфічного ураження ЦНС і внутрішніх органів.

Діагностиці пізнього прихованого сифілісу сприяють:

-дані анамнезу (якщо хворий вказує, що він міг заразитися від якогось джерела більше 2 років тому);
-низький титр реагинів (1:5, 1:10, 1:20) при різкопозитивних результатах за класичними серологічними реакціями (КСР) або слабопозитивні результати по КСР (з підтвердженням в обох випадках по РИФ, Риттих і РПГА);
-негативація серологічних реакцій до середини або кінця специфічного лікування, а також нерідко відсутність негативації КСР, РІФ, Риттих, незважаючи на енергійне протисифілітичне лікування із застосуванням неспецифічних засобів;
-відсутність реакції загострення на початку пеніціллінотерапіі (лікування таких хворих краще починати з підготовки - препаратами йоду, бійохінолом);
-патологія в лікворі (прихований сифілітичний менінгіт), яка спостерігається у цих хворих частіше, ніж при ранньому прихованому сифілісі, і дуже повільна санація ліквору.

Крім того, у статевих партнерів також знаходять пізній прихований сифіліс або (значно частіше) у них відсутні будь-які прояви сифілітичної інфекції (вони практично здорові, і проводити превентивне лікування їх як статевих контактів хворих раннім прихованим сифілісом не слід). Основна мета специфічного лікування хворих пізнім прихованим сифілісом - профілактика розвитку у них пізніх форм вісцерального сифілісу і сифілісу нервової системи.

Прихований (невідомий, неуточнений) сифіліс діагностується в тих випадках, коли ні лікар, ні хворий не знають, коли і за яких обставин відбулося зараження. У зв'язку з підрозділом прихованого сифілісу на ранній і пізній останнім часом це спостерігається все рідше. Встановлення такого діагнозу при відсутності клінічних та анамнестичних даних про сифіліс підтверджує можливість з самого початку безсимптомного прихованого перебігу сифілісу.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: , ,