НЕТРАДИЦІЙНІ ПРОЦЕДУРИ
Loading

НЕТРАДИЦІЙНІ ПРОЦЕДУРИ

19.01.14

загартовування водою

Вас не злякало слово «нетрадиційні»?


Ми ні в якому разі не закликаємо вас до екстремальних учинків на шляху загартовування вашої дитини. У цьому розділі ви познайомитесь із досвідом поколінь щодо оздоровлення та загартовування організму, який пройшов випробування часом.


До нетрадиційних належать такі методи загартовування, під час яких виникає хоча б короткочасний контакт оголеного тіла зі снігом, крижаною водою, повітрям низької температури. Є достатній досвід інтенсивного загартовування дітей дошкільного віку в родинних оздоровчих клубах. Однак наукові дослідження, що свідчать про можливість використання цього виду загартовування, практично відсутні.


Реакція організму на дію будь-яких подразників позначається як загальний адаптаційний синдром, у якому виділяють три стадії: тривоги, резистентності та виснаження. Фізіологічна незрілість організму дітей дошкільного віку, у першу чергу незрілість нейроендокринної системи, є нерідко причиною не підвищення, а навпаки, зниження імунної актив­ності, швидкого розвитку стадії виснаження у разі надмірного загартову­вання дитини холодом.

Тому більшість авторів, які займаються питаннями загартовування дітей раннього віку, вважають купання дітей у крижаній воді шкідливими. Проте існує контрастне загартовування, так званий перехідний щабель між традиційним та інтенсивним загартовуванням. Це контрастні ванни для ніг, контрастне обтирання, контрастний душ, сауна, російська лазня тощо.


Найбільш поширеним методом для дітей є контрастне обливання ніжок. При цьому слід дотримуватись правила: не можна обливати холодні ноги холодною водою, тобто ноги попередньо потрібно зігріти.


У ванну ставлять два тази з водою (вода має вкривати ноги дитини до середини гомілки). В одному з них температура води завжди дорівнює 38-40°С, а в іншому (першого разу) на 3-4°С нижче. Дитина спочатку на 1-2 хвилини занурює ноги в гарячу воду (топче ними), потім на 5-20 секунд — у прохолодну. Поперемінні занурення ніг пропонується робити 3-6 разів. Кожні 5 днів температуру води у другому тазику знижують на 1°С і доводять до 18—10°С.


У здорових дітей процедуру закінчують холодною водою, а в ослабле­них — гарячою.


Для посилення впливу можна проводити контрастне обтирання із настоєм трав. Для більш інтенсивного охолодження використовують настій м'яти. Суху траву із квітами заливають окропом із розрахунку 4 столові ложки на 1 л, настоюють 30 хвилин, фільтрують, охолоджують до 20-22°С. Гарячий настій готують із розігріваючими рослинами: чебре­цем, деревієм, сосновими та ялиновими голками. їх беруть по 2 столові ложки на 1 л окропу, настоюють, фільтрують, підігрівають до 38-40°С.


Спочатку ручку дитини розтирають рушником, змоченим у холодному настої, потім — рукавичкою, змоченою в гарячому розчині, а після цього розтирають сухим рушником до почервоніння. У такий самий спосіб про­водять процедуру з іншою рукою, ногами, тулубом.


Для сауни (сухоповітряної лазні) є характерними висока температура повітря в парильні (близько 60—90°С) з низькою вологістю та охоло­дження у басейні з температурою води 13—20°С, а взимку купання в снігу. За відсутності протипоказань і бажання батьків дитина може відвідувати сауну з 3—4 років (1 раз на тиждень), спочатку здійснюючи один захід на 5-7 хвилин за температури в парильні близько 80°С на висоті верхньої полиці. Потім відвідування парильні можна довести до трьох разів (кож­ний на 10 хвилин) із подальшим охолодженням.


У російській лазні основою ефекту, що загартовує, є суворе дотриман­ня контрастного циклу: нагрівання-охолодження-відпочинок. Формула циклу, що загартовує, 1:1:2, тобто паритися та приймати прохолодний душ потрібно приблизно однаковий час, а відпочивати у два рази довше. Для дітей раннього віку, які тільки звикають до російської лазні, досить одного циклу. У парильному відділенні спочатку варто перебувати не біль­ше 3—5 хвилин, після кількох відвідувань можна збільшити тривалість до 5-10 хвилин. Спочатку охолодження краще проводити обливанням, потім холодним душем, пізніше купанням у холодній воді, утому числі в ополон­ці, обтирання снігом. Поступово кількість заходів до парильні збільшують до 4-5.


У російській лазні часто на розпечені камені ллють не звичайну воду, а лазневі коктейлі з ароматичних настоїв трав. Наприклад, для антисептич­ного ефекту використовують у рівних пропорціях м'яту, шавлію, чебрець, листя евкаліпта; із заспокійливою метою — чебрець, м'яту, материнку, ромашку, березові бруньки, зелену хвою ялинки; тонізуючу дію мають бруньки тополі (1 частина), квіткові корзинки піжми звичайної (2 части­ни), листя зубівки (1 частина); поліпшують подих листя берези, дуба, липи, трава материнки, чебрецю.


Широко використовують в російській лазні віники, причому кожний віник викликає специфічний ефект. Наприклад: березовий віник має знеболювальну, заспокійливу й бронхолітичну дію;


дубовий — заспокій­ливу, протизапальну дію,
липовий — бронхолітичну, сечогінну, а також до­помагає при головному болю, застудних захворюваннях;
ялицевий — допо­магає при радикулітах, невралгії;
горобиновий — має збудливу дію тощо.


Ефективнішим за контрастне загартовування є тільки загартовування холодом. При цьому використовують обливання з відра водою температури 3-4°С, купання в крижаній воді упродовж 1—4 хвилин у домашній ванні і, як вищу форму загартовування,— зимове плавання, або «моржування». Острах і побоювання перед використанням цих видів загартовування І у дорослих і дітей є перебільшеними, як вважають аматори такого загарто­вування, через незнання та неправильні висновки в деяких нечисленних наукових публікаціях. У наукових дослідженнях, присвячених «моржам», обсяг спостережень незначний, не береться до уваги те, що дуже часто починають займатися цими видами загартовування люди з різноманітни­ми хронічними захворюваннями після безуспішного лікування традицій­ними медикаментозними методами. Тому зазвичай у цих групах високий відсоток людей з ішемічною хворобою серця, гіпертонією, захворювання­ми органів дихання, шлунково-кишкового тракту тощо.


Якщо батьки наполягають на проведенні таких видів загартовуван­ня, завдання медичного працівника полягає не в тому, щоб категорично заборонити, адже в більшості подібних випадків батьки все одно їх будуть проводити, а в тому, щоб наполегливо рекомендувати ті правила, про які йшлося на початку, особливо щодо врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини й поступового збільшення дози впливу, що подразнює.


Поддержите likar.uz.ua
Выберите сумму платежа
  грн/месяц

Тегі: